Україні й Українцям присвячую...
 
24 серпня 18-ліття нашої Незалежної України! Менш як за місяць усі свідомі українці урочисто відзначатимуть цю знакову подію, дякуючи Богові й Героям за можливість жити у суверенній державі.
 
Озираючись на щедро скроплену кров’ю історію України, вкотре замислююсь над запитаннями: чому так багато ворогів було й залишається у нашої нації? чому Земля наша українська така солодка й бажана для чужинців? чому душу нашу українську намагалися й намагаються полонити різними способами: інформаційними, фізичними, економічними, духовними, релігійними?
 
Відповідь очевидна й одна – світ, що живе за законами сили, руйнування й протистояння, а не любові, творіння й злагоди, тобто Божими Законами, намагається будь-якою ціною завоювати й зруйнувати ту націю, яка попри все, навіть спорадично підсвідомо, таки обирає правдивий шлях. І Господь, бачачи ті одвічні, майже титанічні потуги українців, допомагає нам БУТИ УКРАЇНЦЯМИ, вказує нам шлях і у критичних ситуаціях подає єдність та братолюбіє аби і далі сіяла у вічності Українська зоря!
 
Гадаю, не буде перебільшенням, що українську націю творили й творять лише ті сподвижники, які кожен свій крок узгоджували й узгоджують із волею Божою, які співтворили й співтворять із Богом. Адже там, де Господь не охороняє й не будує, - даремно трудяться охоронці й будівничі...
 
Замислююсь я і над тим, який подарунок був би найдоречнішим й найбажанішим для усіх українців на День Незалежності? Як кажуть, при усьому багатстві вибору іншої альтернативи немає, - Єдина Помісна Церква України!
 
Звісно, українцям потрібна політична й економічна стабільність, нам потрібно ще багато усього, але ж усе це завжди(!) другорядне у порівнянні з духовністю й душею, а особливо, Душею України. Чи не так?
 
Одна нація - УКРАЇНСЬКА, одна мова - УКРАЇНСЬКА, одна церква – УКРАЇНСЬКА! Чи усе це не є запорукою національних стабільності й розвитку водночас? Коли болить душа -  хворий увесь організм, це беззаперечно. Як лікувати?
 
Мені імпонує твердження академіка Юхновського про те, що мова – зброя українського організму, як змушує його одужувати, мобілізуватися, перемагати. Мова – феномен людського буття, вона – системоформуючий першоелемент нації. Без неї – вмирає культура, а природний розвиток збочується на манівці. Я не заперечую, а навіть горджуся дохристиянською історією моєї нації, вона ще на жаль не вивчена до кінця, але саме у ній я вбачаю потужне коріння не лише нашої мови, а й тієї непересічної духовності, яка властива українцям. Я горджуся вже тисячолітньою християнською історією Руси-України! Тому і бажаю Україні Єдиної Помісної Церкви! І щиро молю Бога, щоб послав нам, українцям, такий безцінний дарунок, адже Він - Всесильний! Бо без цього наша нація приречена...
 
Мені, як свідомій українці, прикрі зухвалі заяви московського патріарха Кіріла Президентові України про те, що в Україні не потрібно створювати ніякої помісної церкви, бо вона вже ніби-то є (???), щоправда патріарх її, як і центр, чомусь у Москві (!!!), а не в столиці України – стольному граді Києві. Дивує мене і той факт, що останнім часом Українська православна церква Московського патріархату, скромно почала іменувати себе Українською православною церквою без зазначення патріархату. Хто дав їй на це право? Що це як не чергова маніпуляція свідомістю й архетипічним прагненням до духовного вдосконалення українців? І чому ця церква молиться не українською? Хіба не Бог створив Україну, її мову? Хіба Бог не розуміє і не чує українських молитов? Якщо вірне твердження, що Господь кого любить того й випробовує, то чи є ще у світі хоч одна нація, яка б пройшла через такі випробування як українська? Якщо й були, то вже давно зламалися. А ми, ласкою Божою, живемо й розвиваємося. Вже, ось, за місяць святкуватимемо своє 18-ліття...
 
Так, Україну теж вразила криза, але, найбільше духовна. Чому? А тому,  що між нами, християнами, немає єдності й любові. Частина із наших братів-християн і досі, на жаль, з надією дивляться чомусь на Москву та її патріарха, визнаючи його за свого... А що розмовляє він чужою мовою, що переслідує він імперські інтереси, що поводиться на нашій території як господар, а не гість, - хто на це зважає? Інші, брати й сестри наші во Христі шукають правди за океанами, і теж, чомусь, не моляться українською... Де ж національна свідомість цих християн? Чи, може, для них Україна можлива без української мови???
 
Україна – дуже толерантна держава. Закони її, хоч і переважно не виконуються, теж дуже демократичні, навіть зі схильністю до ліберальних. До влади у нас приходили й приходять, на жаль, не лише державні мужі, які дбають про інтереси української нації, а й економісти, які уміють «економити» для себе, цинічно обдурюючи народ. Про рівень їхньої духовності не судитиму, щоб і мене не судили... Але були, є і завжди будуть українці, які щиро люблять Україну! І докладають усіх зусиль, щоб чинити спротив своїм та чужинцям, котрі не дають Україні бути такою, якою її задумав і створив Бог!
 
Для героїзму найкращий час – сьогодні! Для патріотизму найкращий час – сьогодні! Для Бога найкращий час – сьогодні! Учора вже минуло, у ньому нічого не зміниш, хіба покаєшся, а завтра – подбає про себе саме... Якщо кожен із нас, українці, сьогодні задумається над долею нашої нації, якщо кожен із нас правильно й чітко визначить свої цінності й пріоритети духовні й матеріальні, - нам не буде соромно перед Богом й тими, хто ціною власного життя, подарував нам можливість жити у незалежній Україні!
 
Росія, з її нібито великодержавними інтересами має зрештою зрозуміти, що Україна має свій унікальний і неповторний шлях у історії. Він набагато довший за російський, бо волею Божою розпочався раніше. Україна має свою унікальну історію і духовну насамперед! Саме на українській землі подвизався й просіяв цілий сонм святих й мучеників, які предстоять перед престолом Господнім і моляться за Україну. Перші монастирі християнської Руси теж були на нашій споконвічній території. Нас не потрібно вчити молитися чужою мовою, ображати наш Київський Патріархат епітетами – «рани», «розкольники», а наших Гетьманів, які, крім усього, що вони робили для незалежності України, ще й щедро офірували на розбудову лавр, монастирів і церков, – піддавати анафемі...
 
Якщо так любите Україну й українців, моліть Бога за прощення наших гріхів, а ми молитимемося за прощення ваших, моліться за те, щоб Господь послав нам мудрість і єдність, щоб ми могли розпізнавати угодне й корисне Богові, а відтак і людській природі, створеній за Його образом і подобою. Оце і буде християнська любов. Усе інше з вашого боку, шановні росіяни,  – експансія й насилля! Україна щедро народжує своїх істинних Пророків, Гетьманів і Патріархів, яких Росія чомусь традиційно або перекупляє, або знищує й огуджує, -  тому нам не потрібні чужі пророки, гетьмани, патріархи! Українці – цивілізована й високорозвинена нація, загартована й незнищенна у віках!
 
Ми не чинимо опору російській православній церкві, сонм святих якої ми шануємо не менше за українських, бо вони для усіх християн, незалежно від національності, - святі! Ми відстоюємо Богом дане право на можливість єдиними устами й чистим серцем рідною мовою славити Його українською, молитися до Нього – українською, читати Слово Боже – українською!  Ми відстоюємо своє право мати у незалежній Україні – Єдину Помісну Церкву України! Ми – патріоти й націоналісти, наше гасло: «Бог і Україна понад усе!» А яке гасло у вас? Яку мету переслідуєте ви, коли забороняєте у нашій (!) рідній Почаївській лаврі подавати записки за здоров’я й упокоєння тих православних християн, які моляться українською, прирівнюючи їх до самогубців?
 
Знаю, що головне правило нечистого: «Розділяй та владарюй», то навіщо сьогодні, після скількох років сатанинського окупаційного режиму на території України й інших «республік-сестер», ви, посередництвом церкви, намагаєтесь продовжувати мовну й духовну окупацію, розділяючи українців на канонічних і неканонічних? Бог один! Він є любов! Усіх любить однаково, усім дає можливість для спасіння, але не для експансії. Час середньовічних інквізицій та індульгенцій минув. Кожна нація має право на вільне сповідання своєї релігії рідною мовою, бо, навіщо тоді Біблія перекладена усіма мовами світу? Християнські святині позачасові, але не позанаціональні. Ніхто не заважає їх відвідувати, але ігнорувати при цьому господарів, їхню мову й звичаї, церкву – гріх! За який прийдеться відповідати й каятися перед Богом й людьми! Можна підкупити чи знищити, що ви успішно робили й продовжуєте робити(!) впродовж віків, державних чиновників чи релігійних діячів, але підкупити чи знищити усю українську націю, її мову й віру вам ніколи  не вдасться!!!
 
Вірю, що прийде той день, коли увесь народ України рідною мовою молитиметься на урочистому богослужінні на честь створення Помісної Церкви України! А очолить цю службу Божу істинний Патріарх України-Руси!