Мовчання красномовніше від слів.
Воно емоцій й почуттів далекий обрій…
 
Чому так буває – коли мовчки споглядаєш світ НАРОДЖУЮТЬСЯ ОБРАЗИ (тобто правдиве відображення сутності, не спотворене суб’єктивним людським сприйняттям), але, коли  не озвучиш, чи не запишеш, – зникають, забуваються, бліднуть, немов би розчиняючись?
 
Щоразу подорожуючи, чи буваючи у незнайомих (цікавих і не дуже) місцях, чи просто тоді, коли актуалізую в собі бажання споглядати й пізнавати світ, - відбувається щось дивне, яке для себе я означила як ЕФЕКТ КАЛЕЙДОСКОПУ.
 
Пам’ятаєте, дитячу іграшку – калейдоскоп: труба, кілька дзеркал і різнокольорові скельця, котрі довільно перемішуючись витворюють щоразу новий і неповторний візерунок?  Здавалося б, примітивно й просто, а насправді… Калейдоскоп – улюблена іграшка мого дитинства. Оскільки я була надзвичайно допитливою дитиною, то, отримавши його в подарунок, і потішившись,  розібрала на частини (захотіла побачити, ЩО саме витворює такі дива). Спочатку моєму розчаруванню не було меж. Потім зрозуміла, що сама можу витворювати ці візерунки. Ні, в теорію ймовірності втручатись не збиралась, просто почала експериментувати із добавлянням все нових і нових складових, різних за кольором і формою, до вже існуючих скелець. Одного разу мені навіть вдалося переповнити нішу калейдоскопа і замість візерунка я побачила лише якусь невпорядковану купку усього того, чим моя нестримна фантазія наповнювала іграшку… Я зрозуміла, що забагато не завжди добре, викинула усе, залишила кілька найяскравіших камінців й скелець. Згодом майже перестала звертати увагу на калейдоскоп.
 
 Минуло кілька років, знову взяла до рук улюблену іграшку, і вже не змогла розлучитись. Я не ношу його з собою, лише впустила у своє серце, мов щось надзвичайно важливе, мов привласнений досвід, ЯКИЙ ДОЗВОЛЯЄ ОБЕРІГАТИСЬ ВІД ПЕРЕПОВНЕННЯ ТА ПЕРЕНАСИЧЕННЯ  У ЖИТТІ. І вважала, що цього досить. Однак…
 
Минуло ще зовсім небагато часу, я  почала усвідомлено сприймати світ крізь призму розважання й споглядання (дехто це називає філософствувати). Згодом, почала пізнавати Бога у Його триєдності, стала практикуючою (хоча, даруйте - є як є,  не найстараннішою) християнкою. Зрозуміла, що
 
У кожного свої вершини.
І шлях до них долає кожен сам.
Найголовніше, що ми в житті будуємо,-
Душі своєї Храм.
 
Почала і продовжую усвідомлено проектувати-вибудовувати- проектувати-вибудовувати (і так далі, бо вважаю, що цей процес має бути неперервним впродовж усього життя) Себе, делікатно роблячи перші, але впевнені кроки.
Нещодавно із великим задоволенням прочитала «Озеро істини» Марії Чумарної – рекомендую! – збірку її віршів й переспівів притч, коріння яких у різних культурах світу. У однойменній притчі, де йшлося про озеро істини, влучно зазначено, що воно – бездонне, але ми, спраглі істини, здатні вмістити зовсім обмежену її кількість. Лише стільки, скільки поміститься у наших долоньках. А ще ж скільки втратиться-витече, поки донесемо до вуст цю aqua vita.
 
Дивно, але образи калейдоскопу й мозаїки чомусь постійно переслідують мене... Можливо, щоб не зникнути, не забутись, не втратити яскравості,  не розчинитись?
 
От і вирішила нагадати собі та й Вам про ЕФЕКТ КАЛЕЙДОСКОПУ. І про те як він працює. Так-так – саме працює, реально змінюючи наше життя. Усе ж мале є лише відображенням Великого, як гра – життя.
Уявіть, якими будуть візерунки, якщо скельця будуть лише одного кольору? А різних, гармонійно поєднаних? А дисонуючих? А контрастних?  А якщо їх буде забагато?
 
ЕФЕКТ КАЛЕЙДОСКОПУ криється в намаганні знайти ту одвічну ЗОЛОТУ СЕРЕДИНУ: кількість скелець, їх колір і форма мають бути пропорційними до резервуару нашого калейдоскопу. А ще – пізнавайте самих себе – і пізнаєте весь світ! Якщо, звісно, це цікаво й необхідно. Іншими словами – контролюйте усе нове, що входить у контекст вашого буття і вмійте вчасно позбуватися старого, не перевантажуючи себе. Бо інакше замість візерунка побачите лише якусь невпорядковану купку усього того, чим Ваша (у кращому випадку, а може бути й чужа, маніпуляторів вистачає) нестримна фантазія… Що далі - Ви вже читали вище про мої дитячі експерименти із перенаповненням калейдоскопу.
 
Смислотворчо-буттєве сьогодні
Спонукає крізь терня іти до зірок.
Нам призначено БУТИ СОБОЮ
У цім світ світі безликих ляльок.
 
Отож, БУТИ СОБОЮ чи БЕЗЛИКОЮ ЛЯЛЬКОЮ??? Як завжди – вибір за кожним із нас. Право на вибір подарував нам Творець.
 
P.S. Хай візерунки у Вашому калейдоскопі будуть гармонійними й різнобарвними. Бо ж УСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД НАШОГО ВИБОРУ!