З людьми котрі страждають від шкідливих звичок мені, як керівнику реабілітаційного центру «Свобода» для нарко-  та  алкозалежних доводиться зустрічатись все частіше і частіше. Кількість осіб, котрі перебувають під згубним впливом наркотиків та алкоголю  в нашій країні, на жаль,  постійно росте.
 
Тому можу сказати, що природу поведінки цих людей за п’ять років своєї громадської діяльності вивчив добре. Найбільшою проблемою для більшості нарко- та алкозалежних є подолання не фізіологічної, а психологічної залежності. Людина , залежна від шкідливих звичок постійно страждає від нав’язливої гострої потреби повернутись в  стан неприродної ейфорії, спричиненої штучно. Для того, щоб реалізувати свою нав’язливу ідею деякі з них йдуть на страшні речі – вбивства і крадіжки, грабунки і шахрайство.
 
Справедливості ради слід сказати, що не всі наркомани чи алкоголіки стають злочинцями, але потенційну загрозу для суспільства становить кожен, хто страждає від гострої психологічної і фізіологічної залежності. Головна причина – всі вони без винятку заради задоволення цієї залежності  готові до обману і неправди. Щоденної, щогодинної неправди. Обман своїх рідних і друзів з єдиною метою – шляхом здобуття їх прихильності і співчуття повернутися до бажаного стану наркотичної чи алкогольної ейфорії, стає для таких людей нормою життя. А якщо будь-хто з близьких стає на заваді задоволення цієї психологічної потреби, то отримує у відповідь  озлобленість та агресію.
 
Наша країна з року в рік вже традиційно хворіє на «виборчий синдром».  І спостерігаючи за постійною «виборіадою» в Україні теж бачу прояви схожих симптомів своєрідної шкідливої залежності у багатьох людей. Нескінченні виборчі перегони спричинилися до того, що багато наших співвітчизників, спробувавши смаку політичної боротьби зараз страждають від гострої психологічної потреби  бути постійно у владі. В прагненні отримати чергову дозу «владності» під час кожних виборів ми чуємо солодкі обіцянки, запевнення в своїй чесності і непідкупності, готовності захищати наші з вами інтереси. Приходять  такі «владозалежні» і до нас, керівників громадських організацій. І під час виборів кожен політик, навіть місцевого рівня на словах готовий захистити і підтримати нас.
 
Та проходять вибори і поки діє попередня доза влади, реакція деяких місцевих політиків на нас стає подібна на описану вище реакцію наркомана чи алкоголіка – нам говорять неправду, від нас відмахуються, нам і далі обіцяють. А коли ми їм набридаємо, то отримуємо у відповідь агресію.
Маю на увазі не всіх політиків, але лише деяких з них. Хочу вірити, що більшість з них є нормальними здоровими люди, котрі не страждають від жодних шкідливих звичок, в тому числі і від залежності від влади. Але після того, як почав брати участь у сесіях Ковельської міської ради то побачив таких «владозалежних» у нас в Ковелі.
 
Зокрема під час розгляду проекту рішення «Про впорядкування споживання алкогольних  напоїв,  пива  та  тютюнових  виробів  на  території  міста  Ковеля» один з депутатів у відповідь на інформацію про підтримку цього проекту з боку ряду громадський організацій заявив, що голос всіх громадських організацій не вартий голосу одного депутати. Кого цей депутат мав на увазі – депутата, як представника громади в принципі, чи себе персонально мені з’ясувати не вдалось.
 
Як людина і християнин вважаю, що   не маю права на осудження чи схвалення його вчинку. Але як житель міста Ковеля і представник громадських організацій зобов’язаний висловити свою позицію. Адже можна закрити очі на неувагу до думки молодіжних організацій – молоді люди зараз тільки розпочинають свій життєвий шлях і ще тільки мають здобути авторитет, до якого прислухатиметься громада.  А як же бути з численними громадськими об’єднаннями ветеранів, пенсіонерів, людей середнього і старшого віку, котрі своєю працею, своїм життям здобули право вирішального голосу з уcіх питань життєдіяльності міста?  Хто стане на захист цього їх невід’ємного права?
 
Даний приклад мені цікавий, і як ілюстрація загальної картини  - по мірі віддалення від виборів різко зростає відірваність деяких наших політиків від реального життя. Вони все більше піддаються на свою психологічну залежність – бажання ВСЕ вирішувати і ВСІМ керувати, але ні за що не відповідати. На мою думку, невмотивоване бажання задовільнити цю залежність можна розглядати як хворобу – «залежність від влади».
 
Симптоми цієї хвороби – пихатість і зверхність, черствість і самозакоханість, невміння і небажання вислухати та зрозуміти проблеми інших. Якщо такий політик на Ваше звернення про допомогу розродиться двадцятихвилинним монологом, відмахнеться, подивиться на годинник або й зовсім розвернеться в інший бік – знайте: Ви зустріли «владозалежного». Якщо він взявся допомогти у вашій проблемі тільки тому, що це дасть йому можливість на трибуні, в газеті, по телебаченню чи деінде подавати себе на публіку, як «захисника інтересів народу» - Ви теж маєте справу з «владозалежним».
Якщо він допомагає Вам з неприхованим розрахунком покращити свої матеріальні статки – Ви натрапили на важкохворого «владозалежного».
 
 Мета мого сьогоднішнього блогу – не осуджувати чи таврувати. Я свідомо не назвав жодного прізвища. І не тільки тому, що це б суперечило моїм моральним принципам. «Владозалежність», як хвороба прогресує небувалими темпами. І хворих на цю хворобу Ви можете зустріти будь-де: в Ковелі і Луцьку, Львові і Донецьку, у Верховній Раді, в міській раді мегаполіса і невеликого містечка, навіть, в  сільраді глухого поліського чи степового села.
 
А ліки від цієї хвороби прості – не мовчати, не допускати «амнезії» місцевих і немісцевих політиків, тим більше не плазувати перед ними.  Кожен з них, завдяки нашому нагадуванню, нашій гідності і позиції повинен постійно пам’ятати – «найвищим джерелом влади є народ» (ст. 5 Конституції України), громада. В іншому випадку ми з Вами перед нащадками будемо відповідати за те, що поряд з нарко- і алкозалежними в Україні виросте численна армія «владозалежних», які гуртом зруйнують всі наші плани на майбутнє цієї країни. 
 
Андрій Откаленко, керівник реабілітаційного центру «Свобода» для нарко-  та  алкозалежних, голова громадської організації «За життя»