За кілька днів виповниться рік від початку роботи нового складу Луцької міської ради. Вже є що поставити раді у заслугу, і є за що їй нарікати. Похвалити можна за те, що вона працює, що викликає інтерес до своєї діяльності, що має низку рішень, якими може пишатись. Поряд із цим є за що посварити, покритикувати, висловити обурення.

Проте, для користі справи, і хвалити, і критикувати варто не з власного уявлення про якість роботи депутата, воно в кожного своє, а з позиції відповідності ради, депутатських груп, фракцій, міського голови, його заступників засадничим принципам демократії та місцевого самоврядування.

Демократія залежить від:

1. Якості місцевого самоврядування;
2. Чіткого розмежування представницької, виконавчої та судової влади;
3. Забезпеченості реалізації права громадянина на свободу слова та громадсько-політичну діяльність.

Якщо, бодай один з перелічених елементів демократії є нерозвинутим – годі й говорити, що країна є демократичною.

Українською мовою слово «демократія» перекладається як народовладдя. Сказане є не лише теоретичним продуктом політологів, філософів, а й практичним здобутком українського законодавства. Йдеться про Конституцію України і, зокрема Закони України: «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад».

Я хочу привернути увагу лучан, журналістів ЗМІ, партійних лідерів, працівників та членів виконкому Луцької міської ради до проблеми становлення демократії в нашому місті та нашій області. Це не лекція – це реакція на критику, на звинувачення з приводу «тривалості» сесій, «надмірної балакливості» депутатів міської ради під час пленарних засідань. Мовляв – депутати дуже багато говорять і дуже мало роблять. Рада отримала критику у ЗМІ щодо тривалості однієї з сесій, яка продовжувалась чотири пленарних засідання. Проте, ніхто з критиків не звернув увагу, що на цій сесій розглядались надміру важливі рішення, які викликали великий суспільний резонанс. Чомусь ніхто не говорить про тривалість нарад, що проводяться міським головами місцевих держадміністрацій, про їх напівзакритий режим роботи.

Дослідження громадської думки, моніторинг повідомлень в ЗМІ вказують на те, що критика «балакливості» депутатів, на жаль, йде в більшості випадків від Луцького міського голови, його заступників та деяких «бувалих» депутатів міської ради.

Наш градоначальник, як називають міського голову на «Аверсі», є людиною з колишніх. Майже усі члени виконкому його ровесники, тому мислять вони однаково. Для них влада – це можливість реалізовувати свої плани всупереч бажанням іншим. Інші можуть «приєднатись», з ними за це можуть «поділитись», але інші не повинні «заважати». На думку «колишніх» депутати повинні голосувати, але не повинні заперечувати. Голосувати депутати повинні тому, що так написано в Законі і якби про це в Законі не було написано, або не було самого Закону, то рішення можна було приймати самостійно, в себе в кабінеті, або навіть в себе вдома чи на дачі. «Держава – це Я» сказав колись один французький монарх. Незабаром Франція стала республікою і сучасний її президент змушений чинити так, як скаже парламент.

Українське законодавство забезпечує діяльність рад всіх рівнів, від Верховної Ради України до місцевої ради, тому що владне рішення повинне відображати не лише волю однієї особи, а інтерес усієї громади. Статтею 5 Конституції України визначено «Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування».

Городяни обрали депутатів, аби ті захищали їх інтереси. Лучани делегували свої владні права обранцям, які тепер мають не лише право користуватись депутатським статусом, а передусім представляти виборців в органах місцевої та державної влади, і зобов’язані це робити сумлінно.

Поза сумнівом, що сумлінність депутата має виражатись у активній позиції під час проведення сесій, засідань комісій, розгляді питань, публічних виступах. Депутат повинен намагатись знати про усе, що робиться в раді, розповідати про це виборцям, контролювати роботу виконкому, управлінь, відділів ради, комунальних підприємств. За таких обставин депутат не повинен „водити дружбу” із міським головою, його заступниками, міськими чиновниками. Оскільки це завадить йому бути об’єктивним і належно здійснювати контроль від імені виборців і захищати їх права. Депутати з одного боку і міський голова разом із його підлеглими, яких до речі є 456 чоловік, з іншого – є двома протилежними частинами механізму стримування і противаг. Цей механізм покликаний запобігти свавіллю і зловживанням владою.

Депутат місцевої ради працює на громадських засадах, тобто поєднує депутатську діяльність з основним місцем роботи. За депутатську діяльність платню не передбачено. Через поєднання основної діяльності з депутатською справою, депутат обмежений в часі. Він має певні проблеми з вчасним отримання потрібної інформації.

Натомість міський голова, його заступники виконують свої обов’язки на професійній основі, за свою роботу отримають зарплатню. Мають вдосталь часу. Мають оплачуваних помічників, радників. Мають налагоджені системи зв’язку, не обмежені в транспортних можливостях. Місячний посадовий оклад чинного Луцького міського голови становить більше семи тисяч гривень. Такого ж розміру середня зарплата заступників міського голови. Щомісяця виплати пов’язані з оплатою праці працівників апарату міської ради вартують місту близько 2 000 000 гривень. Оплата здійснюється з міського бюджету.

Депутат не має права приймати одноосібних рішень, усі рішення приймаються колегіально, тобто більшістю голосів. Тоді, як нинішній міський голова, «згуртувавши» нечисленний виконком, має можливість приймати, по суті, одноосібні рішення. За законом, голова має право ветувати рішення міської ради.

Дискусії депутатів між собою, між депутатами і міським головою є змаганням інтересів. Не завжди міський голова захищає інтереси всіх лучан, бо лучани є різними і різного потребують. По-друге, голова, як і будь-який політик, в першу чергу захищає інтереси наближених до нього людей. Щоправда не поступаються в цьому і депутати.

Не завжди захист наближених не шкодить іншим громадянам міста. Тому чим компроміснішими є рішення сесій, чим менше в них перемагають одноосібні (кланові) інтереси, тим меншою мірою потерпає міська громада. Згідно із законом в місті мають керувати депутати разом з міським головою. При цьому, ні депутати, ні голова не повинні мати владні привілеї, будь-які преференції.

Голова має більше можливостей і часу, порівняно з депутатами, аби підготуватися до сесії, тому лише через ретельне, скрупульозне обговорення кожного питання, а це забирає часу, можна приймати більш менш зважені рішення. Місцева рада не є виробництвом з прийняття стандартних рішень – це місцевий парламент, де шукають істину в ретельному, інколи майже конфліктному обговоренні кожного питання. Від змісту та редакції ухваленого рішення в наступному залежіть життя конкретних людей.

Краще, коли задоволеними залишаються громадяни, а не влада, як це сталось після тривалої дискусії з питання скорочувати робочий день і зарплату працівникам дитячих садочків заради економії, чи не скорочувати. Романюк М.Я. і його виконком виступили за скорочення. Депутати сказали – ні. Бо куди вже скорочувати без того мізерну зарплатню у тих, хто виховує і вчить наших дітей. А говоріння з цього приводу було багатенько. На щастя депутатська позиція виявилась переможною – заробітна плата вихователів не була зменшена.

То чи насправді хвилює лучан питання тривалості сесій, характеру обговорення питань, чи навіть зовнішнього вигляду депутатів?! Звісно, що ні. Лучан цікавлять позитивні результати, які роблять їх життя кращим, комфортнішим.

Тривалість сесій турбує міського голову і його команду, який нерідко намагається «пропусти своє», не завжди якісне рішення через депутатське голосування. А тут знаходяться депутати, які протестують. Ну як на таких не розсердитись!!! Мрією міського голови є перетворення сесійної зали у покірне товариство, яке голосує „так як треба”, швидко і без особливого галасу. Депутати, на думку Романюка М.Я., повинні працювати так само, як очолюваний ним виконком, який часто нагадує суцільний „одобрямс” радянського типу.

Але все що робиться – робиться до кращого.

Час вирішити питання депутатської трибуни. Лучани, навіть як платники податків, заслуговують на отримання інформації про діяльність кожного депутата, депутатської фракції, групи, міського голови, виконкому ради з першоджерела.

Давайте подивимось на зміст офіційного сайту Луцької міської ради. На кого він працює? Про що з нього можна довідатись? А чому б на ньому не публікувати стенограми сесій, стенограми засідань постійних депутатських комісій, стенограми засідань виконкомів. Вся ця інформація має не лише оприлюднюватись без купюр, за винятком ситуацій, які підпадають під Закон України «Про державну таємницю», а й зберігатись в доступному електронному архіві. На сайті мають публікуватись звіти депутатів, що, до речі, передбачено законом, їх виступи, їх аналітика, їх пропозиції. Ще трохи і офіційний сайт Луцької міської ради можна буде назвати сайтом імені Миколи Романюка та його підлеглих.

На кого працює газета «Луцький Замок»? На міську владу, чи на лучан???

Старші люди розповідали мені, що ця газета, яка раніше називалась «Народна трибуна» була створена у 1990 році на противагу інформаційним засобам Волинського обкому КПРС, в якому тоді працював Романюк М.Я. А чому б і зараз не запустити газету – трибуну лучан, депутатів!?

Свобода слова формує почуття причетності до спільної справи.

Свобода слова заважає ловити рибку в «каламутній водичці», яку щоразу забруднюють неправдою та інсинуаціями. Складається враження, що міському голові потрібно аби сесія закінчилась якнайшвидше, щоб без особливого галасу і прискіпливості були ухвалені проекти рішень, що напрацьовані його підлеглими. Щоб усе було тихо, без зайвих обговорень, без альтернативних думок. Як відомо, в тихому болоті чорти водяться. Тому необхідно боротись, аби Луцька міська рада зберегла свою публічність, свою свободу слова, зберегла наявність багатьох думок, вільних обговорень.

За цих обставин сесія ради повинна тривати стільки скільки потрібно для ухвалення добросовісного рішення, при цьому депутати повинні мати свою, незалежну від міських чиновників думку та виражати її вільно і відкрито.