Для того, щоб корова менше їла і
більше давала молока, її треба
менше годувати і більше доїти

Нещодавно у програмі ТСН Тиждень Прем’єр-Міністр України Володимир Гройсман заявив, що в органах державної влади та установах освіти і охорони здоров’я плануються оптимізацію складу.

Буквально Гройсман сказав: “для нас дуже важливо не скорочувати людей. Для нас дуже важливо підвищувати якість освіти, охорони здоров’я, державного управління. Я категоричний противник того, щоб у нас була надлишкова кількість людей, які просто паразитують на державних ресурсах… це має бути ефективна кількість, достатня кількість для того, щоб надавати якісну послугу… І такі речі ми будемо знищувати”.

Простою мовою це означає, що школи, лікарні, садочки та органи влади будуть скорочувати штати і посади.

Одразу скажу, що ідея не дуже оригінальна. До Гройсмана це повторювали інші прем’єри – від Фокіна до Яценюка. Суть задуму полягає у тому, щоб зробити так, аби менше людей виконували більше роботи. Сподіваюсь, що найближчим часом українці почують від очільника Уряду більш докладний план реформувань у бюджетній сфері.

Двадцять років тому я проходив практику в одній із районних державних адміністрацій. Велична сіра споруда державного органу викликала у мене тремтіння й повагу. Пам’ятаю як готувався до початку практики. Проте вже за два тижні я усвідомив, що ця установа не є страшною, – це лише примара, фасад. Жодного істотного впливу на суспільне життя райдержадміністрація не здійснює, а в багатьох випадках навіть заважає.

Пізніше мені вдалось ознайомитись із роботою кількох обласних держадміністрацій. Тут пафосу було ще більше. Але при більш уважному погляді я побачив наради заради нарад і технічне копіювання документів, що видаються міністерствами і відомствами.

Один мудрий чоловік пояснив мені, що державні адміністрації задумувалися як місцеве представництво центральної влади, як контори уряду і президента. В часи утворення місцевих адміністрацій не існувало сучасних систем інформування і поширення рішень влади. Тому обласна державна адміністрація, отримуючи нормативно-правові акти та інші владні рішення від уряду, приймала свої розпорядження, доводила зміни в законодавстві до відома органів влади і населення.

Те саме робили районні адміністрації на відповідних територіях. Своєрідна поштова станція. Також державні адміністрації збирали інформацію на своїй території та передавали її нагору, до столиці. Доволі проста функція. Однак зараз такий підхід явно не відповідає існуючим реаліям.

З допомогою засобів масової інформації та мережі Інтернет кожен українець має можливість дізнатись про рішення влади самостійно. Для цього не потрібний посередник у вигляді державної адміністрації.

Одного разу я пожартував над своїм товаришем, якого призначили на посаду голови районної державної адміністрації. Я запропонував зачинити очолювану ним установу на замок на три місяці і переконатись, що люди про це не дізнаються, а влада не помітить. Звісно це жарт. Однак, як то кажуть, у кожному жарті лише частина жарту.

Я уважно переглянув повноваження обласних і районних адміністрацій, які визначені у Законі України “Про місцеві державні адміністрації”. Я не виявив жодного з повноважень, які не могли б виконувати місцеві ради, що обираються на відповідних територіях. Тому прийшов до переконання, що хтось є зайвим: або місцеві ради, або місцеві держадміністрації.

З-поміж цих двох органів влади я обираю місцеві ради, з огляду на кілька мотивів.

По-перше, ради є виборними і колегіальними органами, що сформовані шляхом виборів. Натомість, адміністрації працюють за принципом єдиноначальності (вертикальної ієрархії) і призначаються згори.

По-друге, адміністрації не можуть виконати обов’язків місцевих рад, які визначені в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Але органи місцевого самоврядування без будь-яких проблем можуть перебрати повноваження адміністрацій. До речі, цей процес весь час триває, певні повноваження передаються від органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування і навпаки.

По-третє, у світлі децентралізації я обираю владу місцевих рад над владою вертикалі Уряд-ОДА-РДА.

В Україні близько 500 районних державних адміністрацій. Це величезна армія чиновників, видатки на зарплату яких фінансуються з бюджету. При цьому назвати зарплату службовців РДА достойною не повертається язик. Це копійки. Але в межах держави це істотна стаття видатків. На моє переконання, необхідність ліквідації районних адміністрацій виникла вже давно. Однак влада не має достатньої сміловості, політичної волі та розважливості для такого кроку.

Через кілька років після ліквідації райдержадміністрацій повинні бути ліквідовані обласні державні адміністрації. Замість тих застарілих форм державного управління мають постати сучасні представницькі офіси уряду в області. Але це має бути 5-10 державних службовців, до повноважень яких буде належати комунікація між центральними органами виконавчої влади і територіальними громадами.

Позиція влади в цьому питанні є безвідповідальною. З одного боку, державним службовцям платять принизливу зарплату, прирікаючи їх на жебрацьке існування або на корупцію. З іншого боку, влада зберігає ці робочі місця, не бажаючи втратити контроль над регіонами і сподіваючись на адміністративний ресурс.

При усіх заявах про демократичність влади в Україні центральні органи влади побоюються справжньої децентралізації. Президент України та Кабінет Міністрів України з жадібністю чіпляються за свою владу, борються за кожне повноваження.

Про це свідчать зміни до законодавства та надзвичайно повільне ухвалення потрібних для реформи законів. Посадовці заявляють про передачу влади місцевим радам, при цьому негласно гальмуючи процес перетворень. За таких умов децентралізація відбувається не завдяки, а всупереч.

Не хотілось би, щоб через таку безвідповідальність влади страждали прості люди.

Завершити свій допис хотів би відкритим запитаннями до Прем’єр-Міністра України:

– Володимире Борисовичу, який шлях обираєте ви? Скоротити вчителів і медиків чи прийняти давно перезріле рішення про початок ліквідації державних адміністрацій? Чи можете ви собі уявити справжнє місцеве самоврядування і правдиву децентралізацію?

Андрій Осіпов, для “Ні корупції!”