Найнижчі зарплати, найвища корупція і соціальна несправедливість – основний зміст соціальної політики існуючого режиму

Вже місяць підконтрольні олігархам та режиму Партії регіонів засоби масової інформації розгорнули шалену пропаганду так званих «соціальних ініціатив» Віктора Януковича. Напередодні старту передвиборчої кампанії до Верховної Ради меркантильно-матеріалістична псевдоеліта на чолі з Януковичем, яка узурпувала владу в Україні та системно і послідовно займається грабунком українців і власним збагаченням, несподівано пригадала, що, крім неї, в цій державі живуть інші громадяни. Спустили зверху команду – і на українців полився потік «соціальних» ініціатив.

Виникає запитання: а чим тоді займався президент Янукович два роки свого правління? Що заважало йому думати про соціальні стандарти, турбуватися про зарплати і пенсії? Відповідь очевидна: лідер правлячої Партії регіонів активно збагачувався, розбудовував своє Межигір’я, купував предмети розкоші. Йому просто ніколи було думати про те, як живуть чи виживають українці. Головне для нього – власне збагачення за рахунок простих українців. В цьому і полягає справжня сутність повсякденної «соціальної» політики Януковича, Азарова, Тігіпка.

Приклад Януковича послідовно наслідують члени його родини та інші олігархи. За останні два роки цей невеличкий прошарок суспільства в умовах «затягування поясів» для інших громадян України збагатився ще більше. Олігархи з України все впевненіше входять до списку найбагатших людей планети. Такі «досягнення» були б неможливі, якби не соціальна політика Партії регіонів, спрямована на тотальне пограбування української нації.

Наївно думати, що в Януковича, життя якого надійно захищене від пересічного українця високим парканом Межигір’я, раптом прокинулася турбота про простих українців. Із настанням року парламентських виборів, сидячи в розкішних багатоповерхових апартаментах, літаючи на вертольоті, подорожуючи в кортежі, Янукович почав думати над тим, як і надалі забезпечити собі таке безбідне існування. Думки членів правлячої Партії регіонів теж обертаються лише навколо процесу свого збагачення. Адже влада для олігархічних кланів і нащадків радянських окупантів – запорука для визиску українців та національних багатств української землі, пограбування бюджету, вивозу капіталів за кордон.

«Соціальні» ініціативи Януковича – всього лише кістка для знедолених, крихти й подачки невеликої частини награбованих грошей, які за патріотичної влади мали б і так належати українцям, проте перебувають у кишенях олігархів та корумпованих чиновників. Соціальна ж політика – повсякденний обов’язок, а не розрекламовані кроки напередодні виборів. Найнижчі доходи громадян серед країн Європи, найвищий рівень корупції і соціальної прірви між псевдоелітою і суспільством в Україні – ось основний зміст реальної соціальної політики Януковича.

«Соціальні» ініціативи Януковича є нічим іншим, як тактичним ходом, спрямованим на відволікання уваги суспільства від кризових явищ в економіці. Економічна ситуація в державі через бездарне господарювання «професіоналів» і охоплених жадобою наживи олігархів справді загрозлива. Дефіцит платіжного балансу в Україні у цьому році майже дорівнює одному мільярду доларів. Ріст промисловості сповільнився до 2 відсотків. Податкові органи витискають усі соки з малого й середнього бізнесу. Інвестиційний клімат в Україні ніколи не був настільки несприятливим, як зараз. Країна охоплена корупцією на всіх рівнях. Олігархи продовжують збагачуватися і вивозити нажиті капітали в офшори. Правоохоронні органи захищають інтереси купки фальшивої еліти.

Програма «соціальних» ініціатив від основних винуватців соціального гноблення в Україні радше нагадує прайс-лист, у якому оцінено вартість голосу кожного українця. Після виборів простим українцям доведеться платити за них із власної кишені. Віддавши невелику частку вкрадених раніше в українського народу багатств, влада розраховує повернути їх собі після виборів. Вже сьогодні навіть депутати з Партії регіонів не приховують неминучості серйозного зростання цін і падіння гривні. Сам віце-прем’єр Тігіпко заявляє про подорожчання комунальних тарифів після парламентських виборів. Ті копійки, які влада кидає малозабезпеченим громадянам перед виборами, вона потім із відсотками захоче повернути в кишені олігархічно-кримінальних верхів та паразитуючих чиновників із вищих ешелонів влади.

Слухняно виконуючи волю свого господаря, намісники Януковича на Волині заповзятливо взялися піарити соціальний популізм, проголошений Януковичем. Не стала винятком і наша Волинь. Озброївшись членством у Партії регіонів, голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук та його заступники без жодних докорів сумління розповідають про те, нібито доходи волинян зростають чи не найшвидшими темпами в Україні і вихваляють «соціальні» ініціативи Януковича. Про ганебні прояви «соціальної» політики Кабміну Азарова у вигляді недофінансування зарплат для бюджетників вони чомусь мовчать. Не кажуть і про те, що гроші для реалізації цих «соціальних ініціатив» – зекономлені владою на здоров’ї й благополуччі «чорнобильців», «афганців», «дітей війни», пенсіонерів.

Розрекламовані управлінські здібності менеджера Бориса Клімчука насправді зводяться до слухняного виконання вказівок Януковича та ретельного проведення антисоціальної та антинаціональної політики Партії регіонів. Справжній соціальний вимір роботи голови Волинської ОДА демонструють цифри та факти з повсякденного життя волинян.

Так, у січні-лютому цього року падіння промислової продукції у Волинській області становило 3,7 відсотка. Обсяги будівництва впали на 10,3 відсотка. Борги по зарплаті за січень-лютий цього року виросли більш, як удвічі – до 18,4 мільйона гривень, що вивело Волинь на абсолютне перше місце в Україні за темпами їх зростання. Лише офіційно понад 6 тисяч волинян не отримують зарплати вчасно. Прогресує практика затримання зарплат працівникам, особливо в бюджетній сфері, яка набуває все більшого поширення і перетворюється у правило. «Дітям війни» влада не виплатила 16,6 мільйона гривень.

Та й розмір середньої зарплати в області – не вражає. В Україні офіційна середня зарплата становить 2799 гривень, а на Волині – 2075 гривень. Понад 7 відсотків мешканців нашого краю отримує зарплати, менші за мінімальну. Особливо мізерні доходи людей, які зайняті у аграрному секторі. Більше половини волинян завдяки антисоціальній політиці Януковича та його обласних намісників змушені трудитися за зарплату менше 2 тисячі гривень.

Ще одним проявом провальної «соціальної» політики намісників Януковича на Волині є зростання боргів за оплату комунальних послуг. Сьогодні рівень оплати за компослуги сягає лише 84,5 відсотка. За логікою керівників області, мабуть, можна припустити, що волиняни не платять за комунальні послуги вчасно лише тому, що вони охоплені ейфорією від стрімкого покращення свого життя вже сьогодні.

Завдяки системній і послідовній «соціальній» політиці режиму Януковича в країні існує серйозна проблема безробіття. За розрахунками на основі стандартів Міжнародної організації праці, майже 40 тисяч волинян сьогодні не мають роботи. Офіційно зареєстроване безробіття за перші два місяці цього роки в області виросло на 20,6 відсотка. Мешканці Волині змушені працювати за мізерні зарплати або виїжджати у пошуках роботи за межі області чи закордон.

Тим часом голова облдержадміністрації заповзятливо втілює в життя ще одну антисоціальну ініціативу діючої влади – тотальне скорочення у сфері медицини та освіти, яке отримало толерантну назву «оптимізації». Наслідки такої політики помітні вже сьогодні на прикладі величезних черг у центральних лікарнях області, нестачі лікарів та кваліфікованого медперсоналу, зменшенні кількості медичних установ, відправленні освітян у вимушені відпустки та скороченні кількості годин.

Я переконаний: Україні потрібні не кон’юнктуртні фальшиві соціальні ініціативи, а комплексна стратегія глибинних перетворень основ соціально-економічного життя країни. Янукович та його команда нездатні на такі реформи. Тому тільки після падіння цієї влади українці отримають шанс системних зрушень та реального, а не декларативного, покращення свого життя.