Формування парламентської коаліції «стабільності та реформ» у складі 240 депутатів та створення уряду під керівництвом Миколи Азарова стали фінальними акордами реваншу українофобів за поразку 2004 року. Віднині національні інтереси та пріоритети в державі Україна визначатимуться корпоративними інтересами фінансово-промислових груп, що стали спонсорами Віктора Януковича.
Персонально-кадровий склад нового уряду не залишає жодних сумнівів у реставрації політичної системи, сформованої в епоху Леоніда Кучми та посиленої добірними мародерами, виплеканими олігархічними кланами за сприяння псевдодемократичної «помаранчевої» влади протягом останніх 5 років. Нечуване в умовах економічної кризи нарощування бюрократичного апарату (лише віце-прем’єр-міністрів в уряді Азарова нараховується семеро!) є свідченням паразитарної природи політичного режиму, що встановлюється за допомогою нехтування нормами Конституції в умовах відсутності політичної волі та здатності до опору державному перевороту з боку «демократичних сил», які й посприяли приходу команди Януковича-Азарова до влади. Відтак, новий Кабінет міністрів стане джерелом забезпечення політичними та фінансовими ресурсами декількох олігархічних угруповань, а не дієвим органом виконавчої влади в країні, що знаходиться в переддефолтному стані, і закономірно занурить Україну в прірву хаосу.
Володіючи мінімальною підтримкою українського суспільства та здобувши перемогу в 10 регіонах України, Янукович для концентрації влади вирішив звернутися за допомогою до зграї парламентських мародерів, яка представляє менше, аніж половину українців, та купки запроданців-перебіжчиків із «демократичних» фракцій. Останні відрізняються лише більшою спритністю та гнучкішим сумлінням, що дало їм змогу випередити своїх вчорашніх колег, вчасно змінивши політичне забарвлення з помаранчевого на блакитне. Завдяки купівлі дюжини зрадників українського народу, зграя регіоналів, комуністів та представників парламентського «болота» зуміла врешті-решт зліпити омріяну «більшість», якої ніколи не отримувала на чесних демократичних виборах.
Нелегітимність новоствореної коаліції та уряду обумовлена цинічним нехтуванням Основного Закону України, стаття 83 якого чітко передбачає, що у Верховній Раді за результатами виборів на основі узгодження політичних позицій формується «коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради». Відповідне рішення Конституційного суду з цього приводу від 2008 року було так само брутально знехтувано, як і волевиявлення мільйонів українців, які розподілили свої політичні симпатії зовсім інакше, ніж це відображає нинішній парламент.
Якщо з антиукраїнською коаліцією ПР-КПУ-Блок Литвина все зрозуміло, бовона ніколи не приховувала своїх намірів, залишається відкритим питання про політичну та моральну відповідальність лідерів так званих «демократичних сил» Юлії Тимошенко та Віктора Ющенка і їх обслуговуючого персоналу у вигляді диванних «націонал-демократичних» партій. Адже у 2007 році, йдучи на вибори під гаслами на зразок «Не зрадь Майдан!» та закликами «не допустити розпорошення голосів демократів», ці збанкрутілі нині політикани за допомогою довіри українців допомогли потрапити до Верховної Ради купці зрадників і пристосуванців. Які, в свою чергу, сьогодні стали незамінним інструментом тріумфу Януковича-Азарова.
У 2007 році на позачергових виборах до Верховної ради проголосувало 23 289 407 осіб, які обрали 450 депутатів, – відповідно за одного народного обранця проголосували 51 754 українці. Таким чином, проекція 19 депутатів-перебіжчиків з фракції БЮТ та «НУ-НС» у площину кількості виборців дає 983 326, або ж майже мільйон зраджених голосів.
Подібна ганьба української «демократії» не може залишитися без відповіді українських виборців, які всупереч раціональній картині гнилизни та безпорадності помаранчевих вождів довірили свої голоси їхнім нікчемним політпроектам, що не здатні не тільки організувати ефективну опозицію теперішній антиукраїнській владі, а й втримати у власних фракціях своїх депутатів.
Доводиться констатувати, що завдяки облудній демагогії Ющенка та Тимошенко, які пустили за вітром багатомільйонну підтримку українців і пропхали до парламенту зрадників і пристосуванців, розпочинається цілеспрямована кампанія нищення української державності та національної ідентичності. Це їм українці повинні завдячувати, що уряд очолив могильник середнього класу Микола Азаров, віце-прем’єром з силових питань призначено кучміста Володимира Сівковича, віце-прем’єром з питань регіональної політики – Віктора Тихонова, міністром внутрішніх справ – Анатолія Могильова (тепер, як бачимо, «мєнтів» очолюватиме міністр із «могильним» прізвищем)…
Це завдяки їм головою Мінпаливенерго став «газовий бізнесмен» із сумнівною репутацією Юрій Бойко, міністром сім’ї, молоді та спорту – Равіль Сафіуллін, міністром економіки – Василь Цушко, міністром освіти і науки – запеклий українофоб Дмитро Табачник (!), міністром надзвичайних ситуацій – Нестор Шуфрич, про якого кажуть, що він сам – найнебезпечніша для всіх нас надзвичайна ситуація…
Перераховувати одіозні з точки зору нормальних людей кадрові призначення немає сенсу – незабаром їх доповнять сотні нових розстановок у виконавчій вертикалі влади, наслідки чиєї плідної роботи стануть болючим ударом для суверенітету й незалежності України. Українцям залишається лише стиснути зуби, відкинути зраджені сподівання та гуртуватися навколо нових лідерів для боротьби за майбутнє своїх дітей.
Всеукраїнське об’єднання «Свобода» закликає в цей непростий для країни час ставати до лав Національної опозиції, яку формує «Свобода», долучатися до справжніх патріотів, аби спільними зусиллями, гуртом відстояти ідеали нашої Нації, Українську державність та національну ідентичність нашого народу.