Розвиток суспільно-політичних подій наприкінці минулого століття в напрямку параду суверенітетів республік Радянського Союзу, привів українське суспільство до самовизначення в зовнішніх і внутрішніх векторах руху. Прийнята Декларація про державний суверенітет 16 липня 1990 року визначила позаблоковий статус України.

Проголошення 24 серпня 1991 року Акту про незалежність та суверенітет України надихнули мене та мільйони громадян в грудні 1991 року на Всеукраїнському референдумі сказати «ТАК» новій європейській державі. Волевиявлення українського народу жити в незалежній, суверенній, позаблоковій, правовій державі знайшло відображення і в Конституції України, яка була прийнята 28 червня 1996 року.

Та пройшло небагато часу і нові керманичі держави, вже хочуть самостійно змінити основні державні положення, Конституцію України, визначити свій зовнішній курс та повести Україну в НАТО, переписати, як їм вигідно, історію. І все це зробити хочуть без проведення всеукраїнського референдуму, таємно від народу.

Як можна було без розгляду в парламенті, маючи «помаранчеву більшість, без голосування й прийняття Постанови спікеру А. Яценюку підписати лист про План вступу України в НАТО? Що завадило Прем’єр-міністру України Ю.Тимошенко на засіданні Уряду розглянути це питання, прийняти колегіальне рішення і провести його через постанову Уряду та публічно підписати цей лист? Чому Президент не проінформував про свої плани український народ, силові структури, владу, а сам прийняв таке стратегічно важливе рішення? Чому українську націю про лист Президента, Прем’єр-міністра та Голови Верховної Ради щодо плану вступу України в НАТО інформує сенатор США Р.Лугар?

В мене особисто склалось враження, що ми вже в нашій державі не господарі, ми не управляємо процесами, а лише сліпо виконуємо чиїсь вказівки та чужу волю. Вже 3-4 квітня в Бухаресті, країни – учасники НАТО будуть розглядати заявку про приєднання до Плану спільних дій України та Грузії.

Грузія під час останньої президентської кампанії провела всенародний референдум і визначила більшістю голосів свою позицію щодо руху в НАТО. Тут можна зрозуміти Президента Грузії М.Саакашвілі, владу, яка виконує волю народу.

А чию волю виконує В.Ющенко, Ю.Тимошенко, А.Яценюк мені і мільйонам українцям не зрозуміло? Таємно прихований лист від українського народу про план вступу в НАТО є свідченням того, що влада не рахується з нами, вона зраджує національні інтереси і її потрібно за такі дії притягати до відповідальності.

Виконуючи завдання керівників держави, влада на місцях, не маючи на це повноважень від українського народу включилась в роботу по впровадженню стандартів, які необхідно прийняти Україні при вступі в НАТО. На засіданні Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові Волинської обласної ради вже розглядалось питання про створення регіонального центру євроатлантичної інтеграції на базі обласного центру перепідготовки вчителів або на базі одного з державних університетів.

Саме тут готуватимуть кадри для ведення відповідної роботи з агітації за НАТО і формувати міські і районні відділення цієї структури. Вже в березні мають пройти перші тренінги і розпочатись фінансування Волинського центру. В мене знов виникає питання про те, на якій законній підставі органи місцевого самоврядування, державні установи мають агітувати за НАТО, з яких бюджетів будуть фінансуватись агітаційно-навчальні заходи центру?

А може паралельно виконавча влада створить центри, які будуть агітувати, як передбачає Декларація про державний суверенітет, за позаблоковий статус України, або виділять кошти для агітації політичним партіям, які виступають за повний державний суверенітет і нейтральний статус України?

Як бачимо помаранчева влада знову переграла сама себе, створивши на рівному місці нові проблеми. Нам відомо, що ще з 2004 року зібрано підписи громадян України про проведення Всеукраїнського референдуму щодо вступу в НАТО. Президенту потрібно прийняти відповідальне державницьке рішення – почути волю народу, адже єдиним джерелом влади є народ України, саме він надає і забирає у Президентів владу, він, в більшості - за нейтральний, позаблоковий статус суверенної держави.

Так було в 1991 році так і буде на майбутньому референдумі, а цього найбільше і бояться керманичі держави, які таємно від народу підписують листи по Плану вступу України в НАТО.