Не знаю, чи сподобається тутешнiм читачам моя iдея, чи нi. Адже, сенс "iдеї" саме такий: написати на шпальтi Iнтернет-ресурсу про... iнший Iнтернет-ресурс. Кажучи чесно, я мовчав протягом понад рокуу, чекаючи повернення до будь-яких позитивних тенденцiй. I дочекався! Щоправда, не позитиву, а лише "остаточного негативу".

Йдеться про ресурс Gazeta.ua. Вперше я натрапив на його шпальту випадково; навiть не пригадую зараз, що саме я тодi шукав. Проте, дату запам'ятав точно: 2 жовтня 2011 року.

Зовнiшнiй вигляд шпальти менi сподобався: газетна стаття, пiд нею - активне обговорення. Така форма мала назву "Редакцiйної дискусiї". Пригадую назву тiєї, першої статтi, яку вiдшукав: "Що змусило українцiв забути рiдну мову?".

Мiй перший допис на Gazeta.ua був вiдповiддю на "загаловок-запитаннячко". Моя вiдповiдь була така: "Ви неправильно ставите питання. Жодного українця не можна змусити забути рiдну мову. Той, хто її забув, не є українцем, вiн є невiгласом!" (Кажучи чесно, я вжив не слово "невiглас", а... деяке iнше слiвце. Таке собi... мiжнародне для "пiслярадянського простору". Воно теж на "-ас" закiнчується, а починається з лiтери "п-".)

I - уявiть собi! - майже одразу отримав вiдповiдь. Приблизно таку: "Вот и ещё галицай появился."

Реагую: "Я українець, пишу рiдною мовою. Хто ти, чому росiйською пишеш?"

Вiдповiдь: "Я малорос, киевлянин в шестом поколении. Теперь нас зовут "украинцами". А такие, как ты - не украинцы, а галицаи. Сталин вас зачем-то присоединил к нам."

Отже - розпочалося! Гарнi були дискусiї мiж росiйськомовними, україномовними i "двомовними". Посилання на цитати, на лiтературнi й науковi твори.

Навiть менi доводилося iнодi взнати щось новеньке. Наприклад, мiй друг-киянин Святослав (той самий!) наводив цитати з творiв П.Скоропадського. Цитати мiстили неповажнi вислови щодо євреїв i галичан. Я зазначив: "Ти користуєшся низькоякiсним перекладом! Наведи посилання на український оригiнал!" Вiдповiдь була така: "Маус, ты какой галицайский оригинал хочешь? Скоропадский по-русски писал!"

Кажучи чесно, до цього випадку я був упевнений, що М.Азаров був єдиним главою уряду, який не володiв українською. Але, виявилося, що в нього був попередник...

Цiкавий був ресурс. До речi, був i роздiл "Читацькi блоги". Кожен зареєстрований вiдвiдувач мiг стати блогером Gazeta.ua. Я теж став. А ще став засновником декiлькох "Читацьких дискусiй".

Помiтне погiршення почалося влiтку 2013 року. З інтернет-ресурсу "НБН" на Gazeta.ua прийшла дуже велика юрба "загарбникiв". Розмiстившися на ресурсi, вони спочатку влаштовували "розбiрки" у власному середовищi, а потiм почали ображати "ветеранiв" Gazeta.ua.

Новi проблеми виникли пiсля вiдомих торiшнiх подiй. Колишнi "НБНiвцi" сприйняли полiтичнi змiни, як сигнал до вiдвертого хамства й агресiї. "Читацькi блоги" повнiстю опинилися пiд впливом "нової хвилi" хамiв та вiдвертих провокаторiв. Поступово, я майже припинив свою участь на "ЧБ" Gazeta.ua. Щоправда, помiтив "цiкаву" тенденцiю: коли з'являлася галицька миша, провокатори кидалися на цього звiрика; коли галицька миша була вiдсутня, вони кидалися на... Петра Порошенка.

...Закiнчилася "епопея" саме тим, чим i мала закiнчитися. Декiлька дiб тому адмiнiстрацiя ресурсу Gazeta.ua повiдомила зареєстрованим дописувачам про... припинення iснування "Читацьких блогiв".

"Редакцiйнi дискусiї" й "Читацькi дискусiї" зникли ще ранiше.

А тепер, пiсля зникнення ще й "Читацьких блогiв", можна стверджувати, що Gazeta.ua фактично припинила своє iснування, як повноцiнний інтернет-ресурс. Адже без читацьких блогiв ресурс втрачає свiй сенс.

...Припускаю, що хтось запитає: навiщо сiра миша про чужий ресурс пише?

Ось, для того й пишу, щоб усi знали, завдяки чому в інтернет-просторi гинуть ресурси!

До речi, всi вже погодилися, що галицька миша майже не вiдрiзняється вiд волинської. Певно, саме через згаданий чинник я люблю "Волинськi новини". Й не бажаю їм долi Gazeta.ua!