Карпатськi полонини
Та гаї Буковини,
Австро-угорський прапор
(Ще з тим, старим орлом).
Роман, як кожний хлопець
У Захiдній Вкраїнi
З дитинства мрiяв стати
Геройським вояком.
Роман, якщо його хтось кривдив,
Усiм по пицi завдавав.
Нколи Рома наш не скиглив,
Бо пам"ятав, що стрий давно йому сказав:
"Ти ж гуцул, Ромко!
Це означає, що ти взагалi не боїшся ворогiв,
Ставай стрiльцем, Ромко!
Стрiлець не скиглить,
Стрiльцем пишається наш Лемберг (тобто, Львiв)".
Минули довгi роки,
I, легiнь вже дорослий,
У вiйську сiчовому
Героєм Рома став.
Потiм вiн одружився,
Син в нього народився,
Теж нарекли Романом
I вiн з дитинства знав,
Що польська влада - не назавжди,
Що згине, врештi-решт, вона,
I незабаром йому скаже
Мати його рiдна - Галичина:
"Ти ж гуцул, Ромко!
Це означає, що ти взагалi не боїшся ворогiв,
Ставай стрiльцем, Ромко!
Стрiлець не скиглить,
Стрiльцем пишаються Станiслав, Тарнув, Львiв".
Минуло вже сторiччя.
Iсторiї узбiччям
Галичину вважали
Окремi диваки.
Але, дивись у вiкна,
Вже, певно, очi звикли,
Що всюди в унiформах -
Галицькi вояки.
Тепер їх назва - "Правий сектор",
Чи "Нацгвардiйцi"-молодцi,
Але, зберiгся главний вектор:
Вони - тi ж самi СIЧОВI СТРIЛЬЦI!
...Йдуть в унiформах галичани
I я побачив серед них -
Правнука нашого Романа...
I знов звучить у душах хлопцiв молодих:
"Ти ж галичанин, Ромко,
Це означає, що ти взагалi не боїшся нiкого,
Ти ж стрiлець, Ромко!
Стрiлець не скиглить,
є главним щастя України для нього!"