Сьогоднi - важлива для всiх українцiв рiчниця. Особливо, для закарпатцiв, галичан i волинян.

76 рокiв тому, 15 березня 1939 року, закарпатцi проголосили Республiку Карпатська Україна. Саме так! Ця назва була зайвим доказом "українськостi" закарпатцiв. Оцей факт пiдтверджує, що закарпатцi вважали себе частиною саме українського, а не будь-якого iншого етносу.

Нагадаємо, яким був "ланцюжок" тодiшнiх (а також попереднiх i подальших) подiй.

Австро-Угорщина (вона iснувала до кiнця 1918 року) складалася з декiлькох "королiвств": Австрiї, Угорщини, Чехiї, Галичини й Лодомерiї. ("Загальним королем" завжди був iмператор з династiї Габсбургiв, останнiм iмператором був Франц-Iосип.) Закарпатська Україна (iншi назви "Рутенiя" i "Пiдкарпатська Русь") була у складi Королiвства Угорщини.

Пiсля закiнчення I Cвiтової вiйни держави Антанти (переможцi) пiдписали мирнi договори з переможеними. Серед "переможених" була i Угорщина. Згiдно з Трiанонським мирним договором (1919 р.) Угорщина втратила Словаччину й Закарпаття. Вони стали частинами новоствореної держави - Чехословаччини.

1938-1939 роки стали для Чехословаччини фатальними. Спочатку, 30 вересня 1938 р., лiдери Англiї, Францiї i Iталiї пiдписали з А.Гiтлером Мюнхенську угоду про визнання прав Нiмеччини на Судетську область Чехiї. Незабаром "дочекалися своєї черги" й iншi чехословацькi землi. Вже на початку 1939 року виник т.з."Протекторат Чехiя i Моравiя" (де-факто то була окупацiя чеських земель Нiмеччиною). Водночас Угорщина заявила претензiї на "повернення" до її складу Словаччини й "Пiдкарпаття". (Слово "Закарпаття" вживали лише українцi.) Щоправда, Гiтлер дозволив угорцям анексувати не всю Словаччину, а тiльки т.з. "пiвденну смугу". Решта стала територiєю проголошеної за нiмецькою пiдтримкою "Незалежної Словацької держави".

Про Закарпаття нiмцi тодi "сором'язливо" промовчали. Угорцi сприйняли це мовчання, як схвалення їхнiх територiальних вимог: розпочали процес анексiї Закарпаття, окупували Ужгород i декiлька мiстечок...

Закарпатськi дiячi з Августином Волошiним на чолi 15 березня 1939 року зреагували на угорську експансiю проголошенням Карпатської Республiки Україна. Їх маленьке, по сутностi символичне вiйсько отримало назву "Карпатська Сiч". Щоправда, нiхто не сумнiвався, що угорська армiя легко подолає опiр закарпатцiв.

На допомогу закарпатським братам прийшли галичани й волиняни, котрi тодi були громадянами й мешканцями Польщi. Це не сподобалось угорцям. Нагадую: йдеться про 1939 рiк! Ще живими й не дуже cтарими були вчасники I Свiтової вiйни! Тобто, тодiшнi угорцi пам'ятали, що найкращими вояками Австро-Угорщини були саме галицькi сiчовi стрiльцi. I "чомусь" не мали палкого бажання воювати з ними, або з їх синами...

Отак, на допомогу закарпатцям прийшли тодi галичани! Не знаю, чи цей факт вiдомий деякому П.Гецко, сучасному закарпатському дiячевi. (Навмисно не вiдмiнюю його прiзвище й не ставлю "ь" пiсля "ц"! Вiн не любить українцiв, а галичан - особливо. Отже, обiйдеться без наших граматичних правил.) Якщо не знає, треба розповiсти, якщо забув - треба нагадати.

...Два роки тому я писав на ресурсi Gazeta.ua про тi подiї. Назва замiтки "Не бiлi й не пухнастi!" Йшлося про... полякiв. Певно, хтось спитає: "А до чого тут поляки?" Пояснюю: саме вони, допомогли угорцям. Саме польськi силовики стрiляли у спини галичан, якi прямували на пiвдень - пiдтримати закарпатцiв.

(Треба додати, що Польща теж брала участь у "дерибанi" Чехословаччини. Вона анексувала чеський Тешiн. То "другорядне" прикордонне мiстечко, але тамтешнi пiдприємства було важко назвати другорядними...)

Протягом декiлькох рокiв Угорщина панувала у Закарпаттi.

Влiтку 1945 року вiдбулася передача закарпатських земель Українi (тодi - ще радянськiй). Навiть вiршик є:

.......................

Рiк тодi був сорок п'ятий.

Сталiн (ось москаль був клятий!)

Згiдно звичцi пацюка,

В Бенеша* вiдгриз "шматка".

------------

*Едвард Бенеш - тодiшнiй Президент Чехословаччини.

\\\\\\\\\\\\\\\\\\

Але, як би не було, Закарпаття все ж стало частиною України. Це сталося у 1945 роцi. Але, не слiд забувати й дату 15 березня 1939 року! Адже, саме тодi закарпатський нарiд самовизначився, як частина народу українського.

А ще - в тому березнi всi в черговий раз отримали можливiсть переконатися в тому, що галичани й волиняни стояли, стоять i стоятимуть на вартi українських iнтересiв.