Львiвський ресурс ZAHID.NET (i не тiльки вiн) повiдомля=13є про порушення кримiнальної справи проти прокурора м.Краматорська (Донецька область), його заступника й одного з головних тамтешнiх мiлiцiянтiв. Суд, погодившися з аргументами слiдчих, обрав для всiх фiгурантiв запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою. Це нiкого не дивує, бо в документах слiдства йдеться про нестерпне явище - про корумпованiсть правоохоронцiв у "зонi АТО".

Здивувати публiку може iнша рiч: одночасно з обранням згаданого запобiжного заходу, суддя визначив також i суму застави: для прокурора i його заступника вона становить близько трьох мiльонiв гривень, для "героя" з МВС вона чомусь виявилася набагато меншою, близько 350.000 грн. (Щоправда, для пересiчного українця це також - забагато.) Тобто: якщо ви, малошановнi, не внесете грошi, вам доведеться залишитися в ув'язненнi, якщо внесете - звiльнимо.

Не знаю, що пригадали iншi мишi, прочитавши про запобiжний захiд "з альтернативою". А я чомусь згадав, як 40 рокiв тому ми, тодi ще молодi мишi, гризли... пiдручник для студентiв-юристiв. "Iсторiя держави й права." (така була назва пiдручника.) I взнали про таку рiч - про ОРДАЛIЙ.

Теперiшнi мишi (i люди теж) навряд чи згадають це слово. Тому пояснюю: ордалiй - це процесуальний захiд "доiнквiзiцiйного" перiоду середньовiччя.

Тодiшнi "слiдчi" застосовували ордалiй, з теперiшнього погляду, по-варварськи. Наприклад, кидали пiдозрюваного у глибоку рiчку. Або, змушували його взяти рукою шматок розпеченого металу.

Або, пропонували йти крiзь ватру.

"Та це ж тортури!" - обуриться якийсь читач. I помилиться. Бо ордалiй не був тортурою! Адже, застосування тортур завжди переслiдує мету змусити допитуваного визнати свою провину. Щодо ордалiїв, вони служили не засобами отримання визнань, а... доказами. При цьому, ордалiй мiг (з погляду тодiшнiх "правоохоронцiв") i наявнiсть провини пiдозрюваного, i її вiдсутнiсть.

Наприклад, суб'єкта пiдозрювали у крадiжцi, а вiн не визнавав себе винним. Безпосереднiх свiдкiв не було. Яким чином з'ясувати, чи вiн злодiй, чи не злодiй?

Був спосiб! Пiдозрюваного... кидали у глибоку рiчку. Якщо потоне - винен, якщо спливе - не винен. (До речi, в окремих народiв було протилежне тлумачення "вiдповiдi води": мовляв, якщо пiдозрюваний потонув - у такому разi вiн не винен, бо Бог Води не вiзьме злодiя до себе, вiзьме лише чесну людину.) Ордалiй вогнем, ордалiй розпеченим металом мали таке ж значення. Наприклад, тодiшнi "законники" вважали легкий опiк на шкiрi пiдставою для виправдання пiдозрюваного, а важке ушкодження шкiри, на їхню думку, було доказом його винностi.

...Чому ж я сьогоднi згадав середньовiччя? Отож, спало на думку: а краматорський суддя - зух! Новий ордалiй вигадав! ОРДАЛIЙ ЗАCТАВОЮ!

Заарештований прокурор, певна рiч, не визнає себе винним. Суддя арештував його й водночас пропонує: мовляв, готуй 3.000.000 грн для застави.

Припустимо, через декiлька днiв хтось забажає внести заставу вiд iменi прокурора. I... одразу виникне запитаннячко: "Шановний, а звiдки у Вас така сума? Покажiть податкову декларацiю! Отак... ваша заробiтна платня становить 4.000 грн. I звiдки ж мiльйони? Певно, слiдчi не помиляються, справжнього корупцiонера затримали..."

Тобто: якщо внесеш суму застави - безперечно, винен. Якшо не внесеш... Тодi побачимо...