Сьогоднi - 6 липня 2014 року.

Значна дата.

Адже, 96 рокiв тому, 6 липня 1918 року, у Москвi трапилися важливi й трагiчнi подiї.

Вже протягом двох дiб тривав П'ятий З'їзд Рад (найвищий орган-форум тодiшнього державного керiвництва). Головними фракцiями на ньому були фракцiя бiльшовикiв та фракцiя лiвих соцiалiстiв-революцiонерiв (лiвих есерiв).

У другiй половинi доби 6 липня спiвробiтник ВНК (росiйською мовою - ВЧК) Я.Блюмкiн, з'явившися у резиденцiю нiмецького представництва, вбив графа Мiрбаха - нiмецького посла у Радянськiй Росiї. Хто був дiйсним iнiцiатором цього теракту, ми, певно, вже нiколи не з'ясуємо. Але, Блюмкiн був членом партiї лiвих есерiв. Скористувавшись оцим фактом, бiльшовицьке керiвництво з В.Ленiним на чолi обвинуватило у вбивствi Мiрбаха не Блюмкiна особисто (вiн, певна рiч, нiкого не цiкавив), а Центральний комiтет Партiї лiвих есерiв.

Обвинувативши лiвих есерiв, бiльшовицький уряд наказав заарештувати у будiвлi Великого Театру (саме там засiдав З'їзд Рад) усiх делегатiв - лiвих есерiв. Певна рiч, пiсля цього кроку бiльшовикiв розпочалося збройне протистояння мiж силами двох партiй. (Тодi нiкого не дивувало, що якась вiйськова частина пiдтримувала бiльшовикiв, а якась iнша - лiвих есерiв. Такий був час.)

Переконавшися у тому, що головнi сили Московського гарнiзону або стояли на боцi лiвих есерiв (котрi, на вiдмiну вiд бiльшовикiв, були якими-нiякими захисниками селянства), або оголошували себе нейтральними, голова Раднаркому В.Ленiн та голова ВЦВК Я.Свердлов вирiшили використати т.з. "дивiзiю латишських стрiльцiв". (Насправдi - нiмецьких вiйськовополонених.) Саме тi "латишi" увiйшли в Москву та "подолали спротив лiвих есерiв". (На жаль, справжнього спротиву не було.)

Брудна акцiя бiльшовикiв призвела до зникнення партiї лiвих есерiв з полiтичного життя й до запровадження монопартiйної бiльшовицької диктатури.

Якщо б лiвi есери виявилися хоча б трiшки бiльше рiшучими... може, в нас була б iнша подальша iсторiя. I вiдзначали б ми протягом майже всього минулого сторiччя роковини не "Великої Жовтневої", а "Великої Липневої" революцiї.

I лише фахiвцi-iсторики пам'ятали б тепер iм'я Володимира Ленiна.

А хто був Iосип Cталiн, цього не знали б навiть iсторики...