Аудіовподобання водіїв луцьких маршруток

21 вересня виконком Луцькради прийняв рішення щодо заборони російської «попси» та «шансону» в маршрутних таксі міста Луцька. Але одна справа прийняти рішення, а інша заборонити.

Про те, яку музику пропонують слухати пасажирам водії міського громадського транспорту, пише «Волинська газета».

Та для початку, згідно з усталеними канонами, повернемось до витоків цієї проблеми, - пише автор публікації Олександр Новак. Питання було на слуху не один рік і традиційно обросло безліччю жартів, та іронічних історій. Вперше про неприязнь до такого роду культурної діяльності представників сусідньої держави заговорили ще у травні 2012-го року. Тоді в нашому місті готували до старту проект «Відчуй себе європейцем. Читай українське». Задум полягав у тому, що замість звичного музичного ефіру в салонах маршрутних таксі лунали б українські вірші або проза. Бути дикторами-пропагандистами зголосились Надія Гуменюк, Ніна Горик, Сергій Мартинюк, Володимир Лис та Олександр Положинський. Однак сповна реалізувати проект не вдалось, і переконливі позиції шансону не похитнулись.

Майже через рік, взимку 2013-го, громадська організація «Інститут політичної освіти» виступила із зверненням до тогочасного міського голови Богдана Шиби щодо заборони славнозвісного жанру музичної культури в межах громадського транспорту Луцька. «Духовна якість цих матеріалів є сумнівною і зрештою – дискусійною, здебільшого подається недержавною мовою. Фактично, з волі водіїв, пасажирам нав'язується музична та інша інформація, яка далеко не завжди відповідає естетичним та етичним уподобанням останніх, чим зокрема порушується стаття 23 Конституції України» - йшлось у документі. Щоправда, і на цей раз обійшлось без конкретики збоку місцевої влади.

І врешті-решт восени 2015-го все таки затекла вода під лежачий камінь, і така постанова була прийнята. Документом «Про припинення публічного виконання аудіовізуальних творів за участю діячів культури, дії яких створюють загрозу національній безпеці України», заклади культури, ресторанного господарства, клуби караоке, підприємства та підприємців, що здійснюють перевезення пасажирів на території міста, зобов'язані припинити публічне виконання аудіовізуальних творів за участю діячів культури Російської Федерації.

Та чи виконується законодавча ініціатива? Задля експерименту довелось залишити в спокої навушники і прислухатись до маршрутних мотивів. Після триденного міні-марафону громадським транспортом Луцька можна підбивати дані своєрідного екзит-полу. Чому екзит-полу? Перевірити всі маршрутні таксі вкрай непросто, тому змалюю лише загальну картину.

Насправді дізнався чимало нової інформації на кшталт пологів кішки у куми, переїзду сестри в нову квартиру, безнадійної корумпованості влади і передбачень екстрасенсів щодо холодної зими; такі вони реалії громадського транспорту. Та повернімось до мети експерименту, як показали результати можна сформувати три категорії маршрутних таксі згідно аудіовподобань.

У першій лунала музика в салоні, але це були українські легітимні радіохвилі, тому жодних претензій бути не може, навіть гучність була цілком виправданою: водій міг чітко розчути прохання пасажирів про зупинку, а самі пасажири впродовж поїздки мали змогу насолоджуватись аудіо-продукцією вітчизняних виконавців, а подекуди і не завжди вітчизняних, та це вже претензії до радіостанцій.

Другу категорію можна назвати «тихіше їдеш – далі будеш», оскільки водії тут обходились без музичного супроводу. А звук мотору переривали хіба що голос навігатора, звук «сигналу для водія», та голосовий сигнал для водія від пасажирів.

І на десерт хотілось залишити прогресивних водіїв, здебільшого це чоловіки середнього-молодшого віку, які аби уникнути можливих непорозумінь із громадянами щодо музичних вподобань чи гучності пісень використовують безпровідні навушники. Технічний прогрес, як не крути.

Отже, як бачимо проблема близька до вирішення, не виключаю можливості, що олд-скульні маршрутні таксі все ще є в Луцьку і їм пощастило не потрапити під мій пильний слух та громадський осуд, але переконаний в меншості таких. Можна сміливо їздити в громадському транспорті без навушників і не боятись, що вашу душу раптово почнуть тішити «золоті купола».

Олександр НОВАК,

студент 4-го курсу ІФЖ Сну імені Лесі Українки.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---