Громада села на Ковельщині відкрила Герою меморіальну дошку

Рік тому останній день літа для мешканців села Майдан фактично нічим не відрізнявся від інших днів, лише молоді матусі поспішали зібрати своїх дітей до школи, а люди старшого віку, як і зазвичай, поралися коло худоби чи на городі. Однак вже за кілька днів селом прокотилася страшна звістка: не стало 22-річного Павла Миколайовича Редьковича, який контрактником пішов захищати Україну від сепаратистської напасті та російських окупантів, - інформує «ПроКовель».

Вірний військовій присязі він разом зі своїми побратимами Львівської військової частини відбув у зону АТО в числі перших. Боронив Луганський аеропорт. Разом із ним служив і ковельчанин Степан Радчук. Він останній бій Павла, під час якого було важко поранено, добре пам’ятає, наче це було вчора.

Зі слів Степана, торік у кінці літа сепаратисти потужно обстрілювали українських військових, намагалися щосили вибити їх зі стратегічного об’єкту, влаштовували там справжнє пекло. В одному з таких боїв П. Редькович і був поранений осколком від гранати.

«Його товариш, який на той момент перебував поруч із Павлом, намагався на своїх плечах винести героїчного майданівця з поля бою, врятувати бійцеві життя, однак несподівано обоє потрапили у ворожу засідку і більше їх живими ніхто не бачив», - пригадує ті важкі хвилини військовий Степан Радчук.

Родина Павла Редьковича, як тільки отримала із зони АТО трагічну звістку, миттєво кинулася шукати свого бійця. І вже за кілька днів тіло Героя вдалося доставити в рідний Майдан із Харкова. Тоді всім селом прощалися з українським воїном.

Розбите материнське серце Ольги Георгіївни плакало і нестерпно тужило за своїм синочком. Поряд були сестра Павла Ірина та його брат Максим. Поховали українського захисника на місцевому кладовищі поряд із батьком Миколою Панасовичем, який помер за два роки до загибелі сина.

Односельці згадують Павла Редьковича працьовитим, чемним хлопцем, який після смерті батька звалив на свої юнацькі плечі весь тягар тодішніх домашніх клопотів, а сім’я тримала чимале господарство. Зараз Ользі Георгіївні по господарству допомагає її менший син Максим.

У пам'ять про свого українського солдата громада села Майдан, при активному сприянні громадської організації «Майдан гідності», встановила в центрі села меморіальну дошку. Її напередодні річниці загибелі Павла Миколайовича Редьковича урочисто відкрили керівники Ковельської РДА Віктор Козак, райради Ігор Верчук та голова ГО Катерина Кухаренко. А настоятель храму Свято-Покровської церкви УПЦ отець Ігор її освятив.

А ще – цього дня матері справжнього патріота та захисника України Павла Редьковича вручили державну нагороду орден «За мужність» III ступеня. Також Віктор Козак передав Ользі Редькович подяку голови Волинської ОДА Володимира Гунчика.

На цьому скорбному заході з букетом живих квітів в юрбі серед присутніх мешканців села, гостей, стояла й Людмила Бурко. Дівчина з сусіднього Солотвина тепер часто сюди приїздить, щоб відвідати свіжу могилу свого Павла. Молоді люди дуже кохали одне одного і вже найближчим часом планували одружитися, збирали гроші на весілля. Але війна підступно втрутилася в їхнє життя і одним розчерком пера жорстоко перекреслила всі намічені плани та наміри молодих.

Односельці, влада району всіляко намагаються підтримати цю родину, як словом, так і ділом. Віктор Козак звернувся до представників Майданівської сільської ради не полишати родину Редьковичів на одинці з горем.

«Поки ми живі – житиме й пам'ять про наших героїв. Ця меморіальна дошка щодня зустрічатиме і проводжатиме кожного з нас, нагадуючи, що Павло поклав своє життя, аби ми жили в мирній, квітучій країні», - виголосили наостанок ведучі.

Опісля учасники скорботного заходу побували на могилі Павла Редьковича, де отець Ігор відслужив заупокійний молебень.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---