Рожище прощалося з Героєм
Пізнього вечора, 29 січня, біля будинку Олександра Плоцедима, що на вулиці Коте Шилакадзе, чорну пітьму ночі розривало мерехтіння сотні лампадок, які запалили друзі, сусіди, однокласники, незнайомі люди, які чекали останнього приїзду військовика-контрактника до отчого дому, аби попрощатись з ним назавжди.
Коли машина з написом «Груз-200» у супроводі представників ФГ «Народна самооборона» та військкомату, які доправляли тіло загиблого на рідну землю, під’їхала до будинку, здавалося, плач та ридання розкололи небо навпіл. Люди йшли та йшли, аби віддати останню шану 20-річному героєві, життя котрого обірвала снайперська ворожа куля.
Олександр Плоцедим воював за єдність та цілісність держави на сході України у складі 24-ої окремої механізованої бригади з початку військових дій на Донбасі. Коли приходив у короткострокову відпустку, на запрошення вчителів рідної школи №3 зустрічався з школярами, розповідав про злодіяння найманців російського агресора, навчав їх бути патріотами своєї держави, наголошуючи, що перемога залежить, насамперед, від нашої єдності, від усвідомлення кожним своєї особистої відповідальності перед державою, перед Батьківщиною.
30 січня труну героя від рідного дому на руках пронесли живим коридором, який створили місцеві школярі, до районного Дому «Просвіти», де з захисником Вітчизни прощалися не тільки рожищани, але й мешканці району. Потік людей, здається, не закінчувався, бо розділити невимовне горе батьків, родини, віддати останню шану героєві йшли цілими сім’ями.
Олександр з честю виконав свій громадянський обов’язок, - наголошували у своїх промовах виступаючі – представники місцевої влади, громадськості, ті, хто сам побував у кривавому місиві неоголошеної війни, тому світла пам’ять про героя–захисника житиме у пам’яті його земляків вічно.
Скромний, добродушний, товариський, відповідальний, працьовитий - таким залишиться Олександр у пам’яті своїх друзів, які не приховували скупі чоловічі сльози у цей скорботний час прощання.
Коротким виявилось життя Олександра, але він прожив його гідно, тому може слугувати прикладом для своїх земляків, - кажуть його знайомі.
Православний обряд відспівування провели священники Української-Православної Церкви та Української-Греко-католицької Церкви. Гірким виявився «весільний» коровай Олександра, бо фашистська політика Путіна-окупанта, з якою він прийшов на українські землі, забирає тисячі життів молодих патріотів.
Але герої не вмирають, вони просто перестають жити поруч з нами.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коли машина з написом «Груз-200» у супроводі представників ФГ «Народна самооборона» та військкомату, які доправляли тіло загиблого на рідну землю, під’їхала до будинку, здавалося, плач та ридання розкололи небо навпіл. Люди йшли та йшли, аби віддати останню шану 20-річному героєві, життя котрого обірвала снайперська ворожа куля.
Олександр Плоцедим воював за єдність та цілісність держави на сході України у складі 24-ої окремої механізованої бригади з початку військових дій на Донбасі. Коли приходив у короткострокову відпустку, на запрошення вчителів рідної школи №3 зустрічався з школярами, розповідав про злодіяння найманців російського агресора, навчав їх бути патріотами своєї держави, наголошуючи, що перемога залежить, насамперед, від нашої єдності, від усвідомлення кожним своєї особистої відповідальності перед державою, перед Батьківщиною.
30 січня труну героя від рідного дому на руках пронесли живим коридором, який створили місцеві школярі, до районного Дому «Просвіти», де з захисником Вітчизни прощалися не тільки рожищани, але й мешканці району. Потік людей, здається, не закінчувався, бо розділити невимовне горе батьків, родини, віддати останню шану героєві йшли цілими сім’ями.
Олександр з честю виконав свій громадянський обов’язок, - наголошували у своїх промовах виступаючі – представники місцевої влади, громадськості, ті, хто сам побував у кривавому місиві неоголошеної війни, тому світла пам’ять про героя–захисника житиме у пам’яті його земляків вічно.
Скромний, добродушний, товариський, відповідальний, працьовитий - таким залишиться Олександр у пам’яті своїх друзів, які не приховували скупі чоловічі сльози у цей скорботний час прощання.
Коротким виявилось життя Олександра, але він прожив його гідно, тому може слугувати прикладом для своїх земляків, - кажуть його знайомі.
Православний обряд відспівування провели священники Української-Православної Церкви та Української-Греко-католицької Церкви. Гірким виявився «весільний» коровай Олександра, бо фашистська політика Путіна-окупанта, з якою він прийшов на українські землі, забирає тисячі життів молодих патріотів.
Але герої не вмирають, вони просто перестають жити поруч з нами.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Рідним двох полеглих Героїв із Заболоття вручили їхні ордени
Сьогодні 23:07
Сьогодні 23:07
Через зміни в законодавстві знову судили волинянина, який вкрав чотири кілограми огірків
Сьогодні 22:39
Сьогодні 22:39
Чемпіонат зі стрільби з лука зібрав у Луцьку спортсменів з різних куточків України. Фото
Сьогодні 21:43
Сьогодні 21:43
Офіційно: Париж дозволяє Україні бити французькими далекобійними ракетами по території Росії
Сьогодні 21:15
Сьогодні 21:15
«Сутність зла: тоді голод, сьогодні ракети»: у Луцьку – панахида за жертвами голодоморів. Фото
Сьогодні 20:47
Сьогодні 20:47
У Волинській ОВА сталося задимлення через залишену лампадку
Сьогодні 19:23
Сьогодні 19:23