На Волині «укрупнення» шкіл вигідно владі, але не громаді

Через «укрупнення» шкіл на Волині торік закрили чотири навчальних заклади.
Зі слів заступника начальника обласного управління освіти Юліана Таранчука, на Волині, як і загалом по Україні, втілюється план Міністерства освіти з «укрупнення» шкіл. Так, минулого року припинили свою роботу чотири школи - у селах Кречів Іваничівського району, Борщівка Ковельського, Чмикос Любомльського та у селі Растів, що на Турійщині. Учні цих освітніх закладів переведені у більші школи, до яких добираються шкільним автобусом, - інформують Відомості.
Юліан Віталійович каже, що рішення про закриття школи ухвалюється громадою, та переконує: жодна школа на Волині не була зачинена за забаганкою чиновників, мовляв, усі розуміють, що школа у селі - це не лише осередок освіти, а ще й культури, гуртування селян.
Щоб з’ясувати, чим насправді живе малокомплектна школа, журналіст видання навідався до навчального закладу І ступеня, що в селі Озерце Ківерцівського району. Навчається у ньому шестеро учнів - по два у першому, третьому та четвертому класах. Невеличких класних кімнат усього дві. В приміщенні тепло, чисто, зроблений ремонт. Школярі навіть носять змінне взуття. Примітно, що навіть у такій невеличкій школі учні одягнені у шкільну форму.
Працює у школі всього два учителі - вони і фізкультуру проведуть на вулиці, й на баяні зіграють, і каліграфії та математиці навчать, ще й покажуть, як на комп’ютері працювати. Вчителька англійської мови зайнята у школі частково, маючи всього дві години.
«Через те, що у класі всього по два учні, йде індивідуальна форма навчання - вчитель встигає приділяти увагу кожній дитині. Протягом одного уроку, приміром, математики школяр відповідає кільканадцять разів. Завдяки цьому учень просто не може щось упустити чи чогось не знати», - розповідає директор школи Валентина Савонюк.
З її слів, мінімальна кількість дітей у школі становила 15 осіб, а от три роки тому почався критичний недобір учнів. За підрахунками директора, школа мала б ще шестеро діток, які мешкають в Озерці, але їх батьки возять до луцьких навчальних закладів або в Жидичин.
Ведуть у школі статистику, згідно з якою малу кількість учнів слід чекати ще рік, а далі їх щороку більшатиме - до восьми, десяти школярів у кожному класі.
Стосовно переведення учнів до Жидичинської школи І–ІІІ ступенів, то Валентина Романівна, звісно, проти. Таку ж позицію обрали батьки учнів і навіть сільський голова. І на це у них, за словами директорки, є вагомі причини.
«У травні цього року відділ освіти пропонував нам перевести дітей у Жидичин, їх би забирав шкільний автобус, але громада згоди не дала. Ми спочатку тішилися такою ідеєю, навіть хотіли батьків переконати, але минуло тільки два місяці з початку навчального року, а обіцяний шкільний автобус уже заправляти нічим, у районного відділу освіти немає грошей на пальне. Тому тепер ми розуміємо, що вчинили правильно, бо моторошно стає лише від думки, що дитина буде добиратися до школи у дощ чи сніг за 12 кілометрів. Я вважаю, що школа, навіть із невеликою кількістю учнів, потрібна у селі», - повідала Валентина Романівна.
Поскаржилися педагоги й на заробітну плату. Кажуть, що цьогоріч кількість годин на трьох учителів незаконно скоротили з 35 до 22.
«Відбувається грубе порушення Конституції, де чітко говориться, що на кожного учня треба виділяти не менше п’яти вчительських годин. У нас шість учнів, то й годин мало б бути 30. Два вчителі, які працюють у школі постійно, отримують зарплату технічного працівника», - розповідає пані Савонюк.
Однак у Ківерцівському районному відділі освіти повідомили, що утримання Озерцівської ЗОШ у 2012 році обійшлося у 145 тисяч гривень, 136 із яких - оплата праці, грубо кажучи, трьох із половиною працівників школи.
«Державі не треба скаржитися, що таку школу важко утримувати. Хоча й кажуть, що на нас витрачають великі кошти, я підрахувала, що ми в опалювальний сезон витрачаємо 6,5 тисячі гривень на брикет, плюс є витрати на електроенергію. В середньому на місяць нам виділяють 50 Вт електроенергії, ми не завжди її використовуємо», - резюмувала директор початкової школи.
Тим часом в обласному управлінні освіти виправдовуються: «Видатки на утримання малокомплектних шкіл не зменшуються з кількістю учнів, навпаки, через корегувальні коефіцієнти розрахункових формул школи стають фінансово обтяжливими для місцевих бюджетів. Крім того, малокомплектні заклади непривабливі для молодих учителів, а через нестачу кадрів педагоги-пенсіонери змушені викладати учням по декілька предметів, що негативно впливає на якість навчання», - каже Юліан Таранчук.
Щоб не бути голослівним, чиновник назвав цифри. Якщо норматив бюджетного забезпечення одного учня на рік становить 8 тисяч 122 гривні, то мала кількість школярів призводить до того, що ця сума збільшується у кілька разів. Найбільше коштів витрачається у школах Любомльського району, де один учень початкової школи обходиться бюджету в 26,2 тисячі гривень, у Маневицькому районі — 23,6 тисяч гривень, у Луцькому — 19,6 тисяч гривень, у Горохівському - 19,4 тисяч гривень, у школах Ківерцівщини - 17 тисяч гривень. Видатки на утримання учнів старших класів у сільських школах дещо менші, ніж у початкових класах, але все одно набагато перевищують норматив.
Вартість утримання малокомплектних шкіл у 2012 році сягнула 31,6 мільйона гривень.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---