Мова, патріотизм та еміграція: молодь Луцька дискутувала з однолітками зі сходу

На активну дискусію перетворилася розмова між вихованцями луцьких навчальних закладів та молоддю Донеччини та Луганщини, яка прибула у Луцьк на борту потягу єднання України «Труханівська січ».

Зустріч молоді зі східних регіонів України-учасників потягу єднання України «Труханівська січ» з однолітками-лучанами відбулася 4 листопада у Палаці культури міста Луцька.

Перш за все учасникам зустрічі розповіли, що таке «Труханівська січ». Так, на Трухановому острові, що розташований на Дніпрі посеред Києва, волонтери влаштували дитячий табір, у якому безплатно перебувають діти-переселенці з зони бойових дій.

Організатори табору започаткували акцію «Потяг Єднання України «Труханівська січ», вирушивши потягом на Донеччину, де працювали у школах та на майданах, не маючи практично ніякої підтримки. Наразі ініціатори акції отримали розпорядження президента про підтримку. Другий потяг вирушав на Луганщину, відвідавши міста, якими прокотилася війна – Рубіжне та Лисичанськ. Таким чином спільними заходами вдалося охопити понад 60 тисяч осіб. Згодом діти, з якими спілкувалися волонтери на сході, почали проситися на захід.

Зі слів художнього керівника потягу Олега Ворошиловського, ці діти дуже свідомі, наприклад, на Луганщині серед дітей стало модним бути українцем. Із заявок, що надійшли від молоді сходу, відібрали 120 осіб з Донецької та Луганської областей, які сьогодні прибули до Луцька. Всі вони за власний кошти купували квитки, аби прибути у Київ, звідки, вже на борту потягу єднання України вирушили містами західної частини держави. Подорож цього потягу триває вже понад два тижні.

Оскільки головною метою акції є не концерти, а спілкування, зустріч у Палаці культури відбувалася у форматі жвавої дискусії на різноманітну тематику між представниками волинської молоді та однолітками зі сходу.Як запропонував культурний діяч з Луганщини (місто Старобільск) Олексій, спочатку про себе розповіли декілька представників навчальних закладів Луцька та гостей з Донеччини та Луганщини.Так, вихованка військового ліцею Наталка зізналася, що у майбутньому хоче стати військовим та захищати свою країну. Ковельчанка Аня також навчається у військовому ліцеї, тому що під час змагань з легкої атлетики вона проживала на базі цього закладу і їй сподобалася атмосфера ліцею. Дівчина вирішила піти шляхом свого тата, який є військовим. Уродженець міста Борислав, що на Львівщині, Іван, розповів, що навчається на режисера у Київському національному університеті театру, кіно та телебачення і проходить практику, знімаючи фільм про потяг єднання.Своєю чергою, Олексій з Луганщини розповів, що, окрім фізичної війни, у його розумінні існує декілька фронтів – важливо, щоб солдати, які віддають життя для вирішення конфлікту на сході, розуміли, що вони там потрібні. Тому, на його думку, військових можна підтримувати не лише гуманітарною допомогою, а й морально та культурно.

Він розповів, що під час дискусій в кожному з міст, яке відвідують учасники потягу єднання, хочуть знайти істину, тож сьогодні розмову розпочали з того, як волиняни та мешканці східних регіонів розуміють слово «патріотизм». Так, лунали думки про те, що патріотизм полягає не стільки в використанні української мови, скільки в будь-якій допомозі військовим на сході, патріотизмом називали те, що повинно єднати усіх українців, те, що починається з виховання дитини батьками, з поваги до інших.

Мовне питання викликало гарячу дискусію поміж волинської молоді та молодих людей зі сходу. Наприклад, дехто з лучан запитував в російськомовних гостей зі сходу, чи не хочуть ті переходити на спілкування українською в повсякденному житті. Олексій розповів, що у Старобільську в побуті всі розмовляють російською з різних, незалежних від них причин. Водночас, він визнав, що йому соромно за себе, коли в Києві йому розповідають про те, які чудові кобзарі були в його рідному регіоні.

Юнак опанував українську та вміє нею непогано розмовляти. На запитання молодих волинян про способи поступового викорінення домінування російської мови на сході, учасники потягу єднання відповідали, що російська мова не є власністю Росії чи Путіна, тож ця мова в політичному плані може бути цілком проукраїнською. Зауважували також, що Україна – це дім, де є свої правила, тому, хоча й нормою спілкування є відповідати тією мовою, до якою до тебе звертаються, потрібно володіти українською. Для того, щоб російськомовні переходили на українську, потрібно дати можливість вибору, запропонувати якісну українську культуру, - вважає дехто з гостей зі сходу.Отаман «Труханівської січі» Микола Бондар долучився до розмови, запитавши усіх присутніх, яка мова повинна бути державною в Україні. Вихованки військового ліцею наполягали на тому, що українська повинна бути державною, а російську варто викорінювати. Втім, погоджуючись з тим, що державною мовою є українська, гості зі Донеччини та Луганщини припускали, що регіональною в певних областях може бути російська, адже там більшість населення спілкується цією мовою. Микола Бондар на це зауважив, що компроміси в таких справах призводять до втрат територій, як це трапилося з Кримом. Він наголосив, що ані Росія, ані Польща ніколи не дозволять надати статус регіональної мови українській в тих регіонах, де мешкає найбільше українців. Отаман зазначив, що не вважає, що на території України є росіяни.

«Якщо людина їсть наше сало, любить наших жінок, дихає одним з нами повітрям, вона вважає себе росіянином?» - запитав Микола Бондар.Водночас російськомовні учасники потягу єднання запевнили, що хотіли б, аби їхні діти розмовляли саме українською. Дехто розповідав, що, спілкуючись на сході українською, на жаль, не отримує розуміння від родичів – старше покоління звикло послуговуватися винятково російською і міф про «злих бандерівців» базувався на тому, що вони, начебто, прийдуть та заберуть у мешканців сходу право розмовляти російською мовою.

На запитання про те, чим займається молодь на сході у вільний час, відповідали, що до 2014 року з усіх молодіжних громадських організацій в Алчевську ще два роки тому були лише «Молоді регіони» та комсомол. Нині з’явилося чимало громадських організацій, які роблять соціальні проекти, проекти з благоустрою тощо.Молодь зі сходу цікавилася у волинян, чи скористалися б ті можливістю поїхати в Америку чи країни Євросоюзу та лишитися там. Більшість відповідала, що готова на подорож заради обміну досвідом, здобуття знань, після чого повернулася б додому. Жоден з учасників розмови не відповів, що готовий емігрувати з України назавжди.

Для тіснішого спілкування волинян з гостями утворили декілька пар, давши їм певний час на спілкування за кулісами, а потім озвучували питання, які ставили один одному, усій публіці. Молоді люди спілкувалися про відмінності двох регіонів, місцеві традиції, ставлення до релігії, улюблених способів проведення вільного часу тощо.Після завершення розмови розпочався концерт, який презентували представники потягу єднання. Першими на сцену вийшли музиканти військового оркестру 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---