Лучани попрощалися зі справжнім чоловіком і воїном

Сергій Шкредь не дожив до свого тридцятиліття. Не встиг він і одружитися й народити дітей. Перед труною несли коровай, обперезаний траурною стрічкою. Луцьк знову прощався зі своїм загиблим захисником.

Нагадаємо, днями стало відомо про смерть Сергія Шкредя. Він народився 27 травня 1985 року. Навчався у загальноосвітній школі № 25 Луцька та Луцькому комерційному технікумі.

Його важко поранили під час виконання військового обов’язку ще 29 грудня 2014 року біля Дебальцевого. Спочатку боєць лікувався у Артемівській центральній районній лікарні.

Лікарі два місяці боролися за його життя. Однак, на жаль, врятувати його не вдалося. Після тривалого лікування в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І.І.Мечникова військовослужбовець 128-ої гірсько-піхотної бригади Сергій Шкредь помер.

Сьогодні, 24 березня, лучани прощалися зі своїм земляком, а у місті знову оголошений День жалоби. Перед труною несли коровай, адже воїн не встиг створити свою сім’ю. Вдома у нього залишилися батьки й сестра.Митрополит Луцький та Волинський Михаїл в своєму слові зазначив: кожна втрата – це не тільки горе батьків, це - біль і скорбота всієї християнської родини.

«Йдучи на війну, він розумів, що йде захищати свою родину. Як справжній воїн, справжній чоловік йшов захищати свою Батьківщину. Батьківщина – земля твоїх батьків, земля твоєї нації. Не можна бути байдужим до долі землі своїх батьків, тому й захищаємо її. Все, що він мав - віддав за мир над нашими головами.

Кожна людина, яка приходить в цей світ, хоче щось залишити, хоча б нащадків і добрі справи, про які говоритимуть ще за її життя. Але багато тих, хто не залишив по собі нащадків, віддав своє життя. І сьогодні ми перед труною несемо коровай. Це означає: нічого не мав свого, ніщо не залишає після себе. Лише славу, пам’ять, вдячність ми можемо йому сьогодні присвятити, адже він віддав найдорожче», - пояснив він.Після відспівування у Свято-Троїцькому соборі на Театральному майдані відбулася громадянська панахида. Зокрема, виступив і директор школи, в якій навчався Сергій, Віктор Цейко. На жаль, це - не перша втрата у ЗОШ № 25. Там, свого часу, навчалися Артем Карабан і Максим Шульга.Віктор Цейко розповів, що ще два тижні тому в школі організовували збір коштів на лікування Сергія, дізнавшись про поранення колишнього учня, який здобував знання у стінах закладу з 1 по 8 клас. Він висловив співчуття рідним від імені колективу школи.

«Майже два місяці він боровся за своє життя, бо прагнув жити, творити, любити тих, хто поруч з ним. Пам’ятаємо його життєрадісною, усміхненою дитиною, а сьогодні прощаємося з справжнім чоловіком, воїном, який віддав своє життя за суверенітет і незалежність України. Для наших учнів, він, як і Артем Карабан і Максим Шульга, стане прикладом любові до рідної землі, зразком самопожертви, військової доблесті та честі», - розповів педагог. Він задав риторичне питання: чому щоразу залишається байдужих лучан.«Щоразу, проводжаючи в останню дорогу з цієї площі наших героїв, ставлю собі запитання: чому така велика кількість лучан, які знаходяться біля Майдану, проходячи мимо, не зупиняються, віддаючи шану. Невже дійсно смерть однієї людини є трагедією, а смерть багатьох – статистикою? Не хочу вірити в це. Адже кожна смерть захисника України повинна робити нас згуртованішими. Не будьмо байдужими і шануймо героїв», - звернувся Віктор Цейко до лучан.

Коли Сергій Шкредь служив ще у 51 бригаді, разом з ним відбував службу там і учасник АТО, депутат міськради Тарас Бас.«В боротьбі за свою незалежність Україна втрачає найкращих. От і сьогодні ми пишаємося своїм бойовим побратимом, який виконав свій обов’язок до кінця. Мені довелося з ним служити ще в 51 ОМБ, яка й сьогодні (тепер уже 14 бригада, - ред.) виконує завдання на сході нашої держави. Скільки ще триватиме ця гібридна війна і скільки ще горя вона принесе в наші міста і села – невідомо. Але ми твердо знаємо, що Україна переможе і буде квітучою, європейською державою. Сергій поклав своє життя на жертовник незалежності. Тож спочивай з миром, друже і побратиме», - сказав він.

Розповіла про Сергія й куратор групи коледжу технологій бізнесу та права, де він вчився, Тетяна Киричук. До закладу він вступив у 2000 році. Його завжди пам’ятатиме колектив.«Я запам’ятала його як веселого хлопця, завжди усміхненого. Нехай не завжди слухняного, але він виріс справжньою Людиною, патріотом України. Я низько вклоняюся за це його батькам. З перших днів Сергій пішов захищати нашу державу, він не ховався за спинами своїх товаришів, впевнено дивився ворогові в лице, адже Хто якщо не я.

І за нашу країні у нас з вами віддав найцінніше – своє життя», - зауважила вона і зачитала власний вірш:

Моліться люди України

За тих, хто на передовій

Моліться за чужого сина,

Щоб вас колись потішив свій.

Ті хлопці нам не є чужими,

Бо нашу волю бережуть

Вони не знають, чи живими

До матерів колись прийдуть.

Під тужливе «Плине кача» лучани проводили Сергій Шкредя в останню путь. Поховають його на міському кладовищі в селі Гаразджа на Алеї почесних поховань.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---