Чи підтримують на Сході сепаратизм: погляд журналістів

Наскільки відповідає дійсності стереотип про те, що мешканці східних та південних областей підтримують ідею сепаратизму, розповіли у Луцьку журналісти з цих регіонів.

Зустріч медійників Сходу та Півдня України з волинськими колегами відбулася 26 квітня у рамках заходу «Знайомство з Волинню», що відбувається за підтримки благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк».

Журналіст з Луганщини Олександр Никаноров зазначив, що, говорячи про підтримку ідей сепаратизму, потрібно розрізняти специфіку Південного Сходу. Так, ситуація на Луганщині відрізняється від ситуації на Донеччині та Харківщині, від яких, своєю чергою, відрізняється Південь. З його слів, у більшості міст Донецької області, у яких захопили адмінбудівлі, люди налякані. Важко сказати, що сепаратистські рухи підтримує більшість людей, переважна більшість населення – за стабільність. Враховуючи те, що багато років Росія підгодовувала такі партії, як «Русское единство», «Русский блок», ПСПУ, які завжди були маргінальними, саме на них зараз зробили ставку росіяни. Ці партії фактично стали кістяком сепаратизму в Донецьку, взявши на себе рух, який вони вважають відродженням так званої «Донецької народної республіки».

У Донецьку нині насправді багато підприємців приходять до будівлі облдержадміністрації, приносять сепаратистам їжу, медикаменти, гроші, але є й загальна картина, коли у Донецьку люди виходять на мітинги за єдину Україну. Проте вони бояться, тому що немає єдиного координаційного центру. Таким чином проукраїнський рух розпорошений, натомість у сепаратистів є координаційний центр, завдяки чому ті поки перемагають.

Водночас, журналіст зауважив, що є такі міста, як Волноваха та декілька міст на Азовському узбережжі, де ідею сепаратизму не підтримують. Є міста, у яких віддали міськвиконкоми сепаратистам, щоб не відбувалося потрясінь. На думку Олександра Никанорова, якщо проводитимуть референдум, запланований на 11 травня, більшість людей не прийде, щоб проголосувати, але може відбутися кримський сценарій.



Журналіст розповів, що говорячи про те, що Донецький регіон, мовляв, не чують у Києві, спекулюють провідні донецькі ЗМІ та політики. Партія регіонів на Донеччині підтримує сепаратистські тенденції. На його думку, сепаратисти на Донеччині є, але вони, все ж, у меншості. З його слів, ще на початку березня у Донецьк приїздили люди, які запитували, де розташована площа Артема, що свідчить про те, що вони приїхали або з інших міст області, або з Росії. Були випадки, коли відчувався діалект російської, нетиповий для Донецької області.

Зі слів журналістів зі Сходу, мережа провокаторів, наприклад, на Луганщині, формувалася роками. Так, гуманітарну сферу фактично окупували російські агенти впливу, відбувався вишкіл людей, які зараз прийшли зі зброєю. За декілька днів до захоплення будівлі СБУ у Луганську туди завезли буцімто вилучену зброю – 300 автоматів, а потім у будівлю прийшли сепаратисти, яким СБУшники безперешкодно віддали ключі від зброярні. Щодо сепаратизму, на Луганщині немає однією думки.

Так, 120-150 чоловік перебуває в будівлі СБУ. Є два угруповання – одне більш проросійське, до якого належить Олексій Мозговий, який виступав як очільник так званого Луганського ополчення, та є інше угруповання з «народним губернатором» Болотовим. Як одного лідера, так і іншого ніхто донедавна не знав. Зараз вони знайшли порозуміння і про сепаратизм та приєднання до Росії не йдеться, хоча є триколори на площі. Проросійські настрої є у частини людей на площі. Представники громадського сектору Луганського Майдану спілкуються з ними, доводять їм, що цілі на Заході та на Сході України однакові і якщо об’єднатися, можна робити великі справи і для регіону і для України.



Серед проблем, які роз’єднують Схід та Захід України, журналісти назвали також те, що на Сході та Півдні не знають історії України. Так, для мешканців цих регіонів досі не існує світлого імені вояків УПА, є лише образ ворога, який формували з дитинства. Для того, щоб полюбити бандерівське гасло «Слава Україні – героям слава», потрібно про нього більше дізнатися, - вважають представники ЗМІ Сходу та Півдня України. Так, журналісти казали вдома, що їдуть на Волинь, щоб знімати бандерівців та показати співвітчизникам, що вони не їдять дітей.

Журналіст з Харкова Євген Маслов розповів, що у його місті відпрацьовували технології, які згодом поширили на всю Україну. Так, спочатку закрили усі опозиційні телеканали, натомість ретранслювали російські, чотири роки тому там почали організували бойовиків. «Оплот», який отримав прочухана у Києві, нині перебуває у Слов’янську.



З його слів, 2-3 роки тому акції «Руського блоку», комуністів та вітренківців збирали 10-15 осіб, нині на наймасовіші їхні акції збиралося до 5 тисяч осіб. Провина за розгул сепаратизму, на його думку, лежить на працівниках МВС та СБУ, які усе поступово «здали». Так, у Харкові міліціонери абсолютно не перешкоджали учасникам «колорадського» мітингу, які, озброєні арматурою, вибуховими пакетами, камінням, побили євромайданівців. З його слів, провина за сепаратизм у Харкові стовідсотково лежить на силових структурах.

Як розповів організатор «Знайомства з Волинню», головний редактор газети «Хроніки Любарта» Андрій Лучик, організатори заходу хочуть показати колегам з південних та східних областей, що тут такі ж самі люди, як там, у яких є свої проблеми, але, зрештою, ми єдина країна.

«Страху перед поїздкою на Волинь не було, страх був лише пов'язаний із тим, що у Дніпропетровську лишається родина і незрозуміло, як розвиватиметься ситуація на Південному Сході. У мене немає стереотипів стосовно того, що Захід погано приймає російськомовних. Їхала з метою дізнатися щось цікаве, нове, тому що жодного разу не була у Луцьку, на Волині. Дехто радив мені розмовляти тут лише українською. Моя знайома, яка планувала їхати разом зі мною, не поїхала, тому що дуже погано розмовляє українською. Я скажу їй, що все це дурниці, усе це чутки про протистояння», - розповіла голова Громадської Палати Дніпропетровської області, журналіст всеукраїнської суспільно-політичної газети «Трибуна Конгресу» Наталя Жебрик.



Вона повідомила, що приїхала з метою зібрати матеріал, який зацікавить дніпропетровців, які, можливо, потім приїдуть сюди разом із родиною на екскурсію, на відпочинок.

«Люди, з якими я спілкуюся у Дніпропетровську, однаково російськомовні та україномовні, ми не конфліктуємо з приводу того, якою мовою потрібно спілкуватися. Тому інформації, яку я принесу, вони, звичайно, радітимуть. Хоча у нас мало україномовних, але настрої такі, що краще ми лишалися б у центрі і ніхто б нас не чіпав. Серед мого оточення більше схильних до України, тих, хто визнає себе етнічними українцями та не уявляють свого життя в Росії. Ті цінності, які Росія зараз транслює у світ, у нас зараз не сприймають», - розповіла Наталя Жебрик.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---