Лучанам першим презентували книгу, присвячену Україні і Болгарії

Презентація книги «Сестра моя, Софія…» відбулася 20 жовтня в бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Про це повідомили у відділі зв’язків із громадськістю СНУ імені Лесі Українки.

Презентувала видання, визнане на цьогорічному Форумі видавців одним із найуспішніших, давній друг і почесний професор нашого університету, член наглядової ради, заслужена журналістка України, головний редактор «Дня» Лариса Івшина.

Імпреза, модератором якої була проректор з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції та роботи зі студентами Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Анна Данильчук, відзначалася, попри заявлену тему, неабияким розмаїттям поставлених і розглянутих питань. Звичайно, основний акцент був зроблений на книзі «Сестра моя, Софія…», яка значною мірою спростовує стереотипне уявлення про Болгарію як сателіта Росії, дарма що в країні діє чимало проросійських культурних центрів. Пані Лариса в передмові до презентованого видання зазначає: «Українсько-болгарська історія символічно нагадує історію двох сестер – наших народів. Ворожі сили століттями працювали на те, щоб насильно розлучити їх у “дитинстві”, виховати в спеціально викривленому світі. Але через багато століть у нас випав шанс знайти одна одну. Щоб знову поріднитися, нам потрібна спільна мова, ми повинні більше знати».

Ошатно видана книга, співавторами якої є відомі українські науковці Петро Кралюк, Оксана Пахльовська, Ігор Сюндюков, Володимир Панченко, Юрій Шаповал, Сергій Кримський, Олена Чмир та ін., знайомить нас зі знаковими постатями великого князя Святослава Хороброго (котрий збирався перенести свою столицю з Києва на береги Дунаю), Михайла Драгоманова, Лесі Українки, містить також інтерв’ю та статті низки болгарських авторів. Приклад болгар, котрі зуміли відірватися від московського впливу, енергозалежності, стати членами НАТО та Євросоюзу, змушує українців задуматися над особливостями сучасного політичного життя та державотворення. Сама назва видання містить у собі певний символізм – Софія як столиця Болгарії й Сóфія як уособлення Божественної мудрості. Саме мудрість – духовна, політична, економічна – мусить бути в основі державного мислення: тільки тоді вона стане запорукою справжньої незалежності й процвітання.

Раз у раз Лариса Івшина зверталася до реалій сьогодення, зокрема до українсько-польських взаємин, як ми знаємо, непростих, разом із слухачами, котрі ставили їй цікаві запитання, розмірковувала над роллю релігійної ідеї як можливого об’єднавчого чинника в розбудові нової України (умовою для того, щоб цей чинник запрацював, Лариса Олексіївна вважає наявність яскравих, харизматичних постатей серед церковників, як приклад навела діяльність Петра Могили). Як і завжди на подібних імпрезах, справа не зводилася суто до монологу презентанта чи його діалогу з модератором, а була справді жвавою розмовою, у якій, зокрема, взяли участь завідувач кафедри історії та культури української мови, професор Світлана Богдан, відомий письменник Володимир Лис та літературний критик, працівник відділу зв’язків із громадськістю Ігор Ольшевський. Не обійшлося й без подарунків: книгу «Сестра моя, Софія…» з рук пані Лариси прийняли завідувач кафедри теоретичної та математичної фізики, професор Анатолій Свідзинський та згаданий уже Володимир Лис. На завершення імпрези Лариса Олексіївна дістала зі скрині скарбів газети «День» (є й така!) символічний браслет із першою літерою глаголиці (образно кажучи таких браслетів два – для України й Болгарії, аби розлучені сестри змогли «впізнати» одна одну) і вручила його модератору Анні Данильчук.

Максим КИРИЛЕНКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---