Заява Олени Голєвої щодо виборів луцького міського голови

Як відомо, днями лідери обласних організацій ВО «Батьківщина», ВО «Свобода», партій УНП, «Реформи і порядок», УСДП, «Народної самооборони», «Нашої України», «За Україну!», НРУ і КУН підписали декларацію, згідно з якою вони нібито зобов’язались «разом боротися на місцевих виборах проти Партії регіонів.
Такий крок, як об’єднання опозиції у боротьбі за своє представництво у місцевих органах самоврядування, звичайно, можна було б вітати. Бо спроба спільно протидіяти адмінресурсу та іншим методам політичного й економічного тиску з боку партії влади може виявитись ефективною. Якби не одне «але».
За патетикою і показовим благородством опозиціонерів-підписантів стирчать вуха нещирості і лукавства. Підписанти декларації оголосили про намір узгоджувати кандидатури претендентів на посади голів міських рад і підтримати того кандидата, який за результатами соціологічних опитувань за 10 днів до виборів буде лідирувати у виборчому окрузі або населеному пункті. І висунули кожен свого кандидата на посаду мера Луцька.
Виникає запитання: навіщо відтягувати цей начебто благородний вчинок і підтримувати лідера лише за 10 днів до фіналу виборів? Навіщо витрачатися на ведення безперспективної кампанії?
Хіба волинські опозиціонери такі наївні, що не розуміють і не знають справжніх симпатій населення? Хіба вони не бачили результатів останніх соцопитувань? Соціологія вже сьогодні чітко визначає тих, хто користується відчутною підтримкою. І невже технологи, радники, кишенькові політологи таких тертих політичних гравців, як «Батьківщина», «Свобода», «Наша Україна», не втямлюють, що ці результати кардинально змінити неможливо, адже термін кампанії цього разу надто короткий? До дня виборів результати, що є сьогодні, зміняться хіба що у межах статистичної похибки. Отже, опозиційні сили знову будуть топтатися один у одного на головах, сваритися, даючи тим самим своїм опонентам додаткові шанси. Тож виникає запитання: чому б не дати виборцям право визначитись серед реальних претендентів?
Давайте не будемо лукавити і вводити виборців у оману. Судячи із кількості і якості кандидатів, що будуть нині боротися за, скажімо, посаду мера Луцька, ми маємо кампанію, де є і «технічні» кандидати, і брудні технології, причому не тільки з боку партії влади. Якщо прибрати з ігрового поля «технарів», що розтягують голоси, люди побачать, хто є хто, і їхній вибір буде більш прозорим.
Подивіться на останні соцдослідження.
Ось результати дослідження по місту Луцьку,
проведено на замовлення Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молодіжний Європейський Рух»
22 вересня – 27 вересня 2010 р., опитано 2327 респондентів.
1.За кого із названих у списку кандидатів на посаду луцького міського голови Ви б проголосували?
Романюк Микола - 20,88 %.
Бондар Володимир - 11,03%
Кривицький Антон - 10,44 %
Шиба Богдан - 9,34%
Грицюк Анатолій - 9,08%
Голєва Олена - 8,3%
Козюра Андрій - 4,73 %
Чижик Олександр - 4,09 %
Кравчук Святослав - 2,46%
Чернецький Олег - 2,08%
Мельник Євген - 1,69%

2. Якби вибори депутатів міської ради проходили у найближчу неділю, то за представників якої партії або блоку Ви б проголосували?

«Батьківщина» 21,95%
«Сильна Україна» 10,01%
Європейська партія України 9,88%
«Наша Україна» 7,42%
ВО «Свобода» 6,2%
Партія регіонів 5,81%
«Фронт змін» 5,29%
Партія лучан 4,26%
Партія Єдиний Центр 4,2%
«За Україну» 2,52%
КПУ 2,00%
ПРП 0,9%
Соціалістична партія 0,65%
Інша партія 4,91%
Ні за кого 14%

Хіба ці показники не говорять самі за себе? Більшість людей у цьому списку просто не мають реального шансу зайняти крісло мера! Скільки б нових дитячих майданчиків вони не відкривали із помпою перед виборами (замість робити це тоді, коли були при владі), скільки б їхні боси, що свого часу займали кабінети на Банковій, не посилали «сигналів» зі столиці, їм вже нічого не допоможе. Бо цифри – річ вперта. Але вони маніакально «розпорошують» виборців, крадучи голоси на чиюсь користь.
Скажіть, чи може бути при такому становищі відвертою і свідомою позиція людей, які заявляють про об'єднання заради перемоги «достойнішого» зі своїх лав, який начебто повинен вискочити, як чорт із табакерки, за десять днів до фіналу? Чи можуть вони дійсно працювати спільно при тому, що протягом всієї кампанії приречені боротися один з одним? Чи є в такому разі серйозною підписана ними декларація? Вдосталь настукавши в ході виборів один одному по голові та освоївші партійні кошти, вони потиснуть руки і «віддадуться» найсильнішому? Годі чекати! Тим більше, що новітня історія України має досвід схожих «домовленостей». Згадайте хоча б «Каневську четвірку», на спинах якої Леонід Кучма вдруге став президентом.
Європейська партія України не є підписантом згадуваної декларації, учасником цього популістського передвиборчого фарсу! Хоча ми в першу чергу є партією, опозиційною до сьогоднішньої влади. Але опозиційність – це не забруднювання папірців із красивими, але нещирими словами. Опозіційність – це реальні дії, допомога простим людям поза залежністю від того, вибори надворі чи ще ні. Які реальні справи є в арсеналі різношерстих волинських опозиціонерів?
Маю право на це запитання, бо Європейській партії України в Луцьку є чим пишатись: вже майже два роки наша громадська юридична приймальня «Народний адвокат» працює кожен день, ми допомогли більше 4500 волинянам, і зараз – черги по 70 людей на день. Тому нам не до декларацій! Справи важливіші за слова! І працюємо ми не задля мерського крісла.
Я, Олена Голєва, вирішила не брати участі у змаганні за пост мера Луцька. І закликаю до такого кроку всіх учасників перегонів, які розуміють, що наразі не мають того рейтигну, що дає реальну можливість перемогти на виборах на посаду луцького міського голови у 2010 році. Якщо ваші декларації щирі – зніміться з перегонів зараз. Не витрачайте партійні кошти і не дратуйте виборців. Визначтеся сьогодні, хто з вас достойніший, і нехай люди роблять свій вибір. Так, як роблю це я.
Участь заради участі – це крок, якого не може дозволити собі зважений політик.
Моя відмова від боротьби за пост мера міста не означає, що партія поступається своїми перспективами. Європейська партія України залишається наполегливою у змаганні за представництво у міських, районних та обласній радах. Сильна фракція значно дієвіша і корисніша, аніж фігура мера. Бо депутати-однопартійці, делеговані виборцями, будуть контролювати діяльність міського голови. Адже мають спільну відповідальність.
Шкода, що такої спільної відповідальності не відчувають волинські опозиційні сили. Тож я сподіваюся, що мій вчинок стане прикладом хоча б для деяких із учасників перегонів. Не тих, хто є «технічними кандидатами», не тих, хто працює над відмиванням партійної каси, не тих, хто просто звик до влади і не може змиритися з думкою про її втрату – вони не знімуться і продовжать орати щедре поле виборів. Мій приклад – для самостійних і самодостатніх, відповідальних політиків, для яких важливе майбутнє мого рідного міста - Луцька!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---